Родоначальниця національної болгарської іграшки, майстриня Ганна Михайлівна Константинова, мешкає у селі Городньому Болградського району. Її колоритні глиняні фігурки, що відтворюють життя і традиції болгар, стали справжньою візиткою краю і здобули шанувальників як на вітчизняних, так і на зарубіжних виставках. Три роки тому Ганна Константинова разом з 28 художниками-болгарами України взяла участь у Шостій виставці живопису, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва, що проходила в Музеї книги і друкарства в Києво-Печерській лаврі. Серед поважних гостей її відвідав віце-президент Республіки Болгарії Ангел Марін, який сказав, що дуже хвилювався, чи відчує в цій експозиції рідний дух. Але його побоювання були марними: в роботах болгарських митців, зокрема в гончарних виробах Ганни Константинової, було збережено болгарський національний колорит.
Свої диво-ляльки Ганна Михайлівна Константинова почала творити наприкінці ХХ століття. Сировиною для їх виготовлення стала звичайна гончарна глина. У1990 році, тимчасово мешкаючи на території Молдови, самобутня художниця виграла республіканський конкурс і отримала медаль. Невдовзі її колекція болгарських іграшок увійшла до молдавської експозиції і з великим успіхом демонструвалася в Москві на ВДНГ СРСР.
Останні п’ять років, відколи жінка стала пенсіонеркою, вона більше часу почала віддавати своїй самобутній творчості. Поступово національні сувеніри з села Городнього стали охоче розкуповуватися туристами і розходитися по містах і селах, налагодився сімейний бізнес родини Константинових. Сьогодні до нього вже долучилися старша донька – скульптор-кераміст Світлана, яка свого часу закінчила Одеське художнє училище імені Грекова, і молодша донька Майя, за професією дизайнер інтер’єрів. Вона випускниця Софіївської національної художньої академії, а також Київського університету культури, який відмінно закінчила цього року. Майстрам для своїх численних іграшкових композицій сировини вистачає. Мальовничі околиці села багаті на поклади гончарної глини. Її копають всією родиною, готують потрібну суміш, а далі – справа вправних і умілих рук та фантазії майстра. Після обпалення в печі і розфарбування іграшка стає справжнім витвором мистецтва. Обряди, звичаї і традиції, побутові сценки з життя етнічних болгар, які мешкають на території Одещини, відтворені в глиняних іграшкових композиціях городненської народної майстрині. Наповнені особливим колоритом і вишуканою кольоровою гаммою, вони уособлюють у собі волелюбний дух болгарського народу, який за двісті років проживання у Буджацьких степах не втратив своєї національної ідентичності.
– Я мрію створити на своєму обійсті етнічний музей народної культури болгар Придунав’я, – поділилася своїми творчими планами Ганна Михайлівна. – Вже зібрано чимало експонатів, які відтворюють побутово-культурні традиції жителів нашого села. Сьогодні ще можна відшукати старовинні речі, прикраси, колоритні зразки чоловічого та жіночого одягу, килими, майстерно вишиті рушники, старі фотографії, посуд, предмети широкого вжитку та побуту. Чільне місце у музейних експозиціях буде відведено національній болгарській іграшці, кращі зразки якої не продаються ні за які гроші. Ми повинні зберегти для нащадків нашу культуру. У 1809 – 1834 роках наші предки, рятуючись від турецького іга, переселялися на цю землю і щедро полили її власними потом і кров’ю, щоб буджацькі степи стали квітучим раєм для нащадків, а традиції, віра, мова та обряди свято передавалися від покоління до покоління.
Чимало дипломів та нагород здобула майстриня народної іграшки Г.М. Константинова на різних виставках. Її самобутня творчість високо оцінена і на Одещині. Так, в Одеському обласному центрі української культури, який очолює Наталя Гончарова, за високі творчі здобутки Ганні Константиновій було присвоєно звання лауреата премії імені Ростислава Палецького з врученням солідної премії в номінації “Народна кераміка”.
