В середині червня 2008 р. із Міністерства культури і туризму України на адресу Міністерства культури і мистецтв Автономної Республіки Крим, Головного управління культури і мистецтв Київської міської державної адміністрації, управлінь культури і туризму обласних, Севастопольської міської державних адміністрацій було направлено листа такого змісту:
«На адресу Комітету з питань культури і духовності Верховної Ради України надійшов лист від членів Херсонської обласної організації Всеукраїнського об’єднання ветеранів, в якому ініціюється питання щодо необхідності перевірки бібліотечного фонду з метою вилучення літератури, яка пропагує комуно-шовіністичну ідеологію.
Просимо вивчити порушене питання, провести роботу щодо виявлення у бібліотеках такої літератури та встановлення її кількості.
Про результати проведеної роботи просимо поінформувати Міністерство культури і туризму в термін до 1 вересня.
Заступник міністра О.Г. Бенч»
До редакції постійно звертаються читачі з проханням прокоментувати цього листа, висловити свою точку зору на проблему. Сьогодні ми публікуємо добірку матеріалів, у яких наші читачі висловлюють своє ставлення до такої постановки питання.
ВСЕ ПІЗНАЄТЬСЯ У ПОРІВНЯННІ
– Я вважаю, що нормальна, розумна людина навіть не може запропонувати викинути книжки, коли б вони не були написані. Я, наприклад, не проти прочитати й те, що писалось ще за царя. На жаль, в роки революції теж були такі «розумники», що знищували літературні надбання. Все пізнається в порівнянні, Тож чому і на якій підставі ми маємо вважати нинішню політику, нинішні погляди на життя єдино правильними?
Я вважаю, що люди мають право читати все і співставляти. Адже в усі часи, при будь-яких режимах були слушні й розумні думки та погляди. Навіщо ж їх знищувати, чи забирати з бібліотечних полиць?
Володимир ЦИБУЛЬКО, житель села Осички Савранського району
Я – ПРОТИ
– Особисто я проти такого рішення. Чому ми повинні дивитися щоденно на сумнівного змісту плакати, бігборди, які часто – густо пропагують таке неподобство, що соромно проходити мимо, а читати , скажімо, ті ж «Прапороносці» чи «Як гартувалась сталь?» заборонити? Я цього не розумію і не хочу розуміти.
Станіслав ДЯЧЕНКО, водій Савранського центру зайнятості
– По-моєму, наші нинішні правителі забули або не хочуть знати зовсім нещодавню історію, коли в Німеччині спалювалися тисячі книжок, коли і в Радянському Союзі могли запроторити куди подалі лише за те, що взяв у руки книжку Солженіцина. Адже і те, що видавалося, несло в собі великий заряд знань та інформації. Так, традиційно віддавалася данина згадуванням різних з'їздів КПРС, висловлюванням партійних функціонерів. Але, як правило, по суті, говорилося про головне завдання – зробити народ щасливим, країну – багатою. І ніколи – про знищення, геноцид людей. Час розставив усе по своїх місцях, відсіяв зерна від полови. Так навіщо знищувати сторінки минулого, по яких наші діти і онуки, ті, хто не жив у радянський час, будуть його вивчати? Можливо, хтось боїться, що наші нащадки, знайомлячись з літературою минулого, ясніше побачать, у який глухий кут заводить нас політика нинішніх правителів?
Антоніна МАРЧАН, ветеран бібліотечного руху, м. Ізмаїл
ЧИТАТИ БУДЕМО МЕНШЕ?
Рекомендаційний лист із Міністерства культури та туризму України із інформацією щодо необхідності перевірки бібліотечного фонду із метою вилучення літератури, що пропагує комуно-шовіністичну ідеологію, отримано й у Білгород-Дністровському. Незважаючи на зазначену в листі дату звітності щодо розпочатих дій, активної роботи бібліотек у даному напрямі поки що не спостерігається.
Бібліотечним працівникам незрозуміло, які саме книжки згодом варто вилучати, оскільки зопалу під поняття "комуністичний шовінізм" може потрапити майже 90% існуючих бібліотечних фондів.
– Нам, людям старшого покоління, така політика держави здається обурливою, – сказав відвідувач міської бібліотеки ім. Пушкіна Микола Андрійович Федоров. – Я, наприклад, дотепер не здав комуністичного партквитка часів Радянського Союзу, вважаючи себе комуністом тих часів. Як же, у такому випадку, варто вчинити із газетою "Коммунист" – офіційним органом легально діючої в Україні Компартії? Вилучити газету й усі попередні її підшивки? Але це не все. "Під ніж" чиновників від влади можуть піти твори закордонних комуністів, які, як відомо, успішно видають і читають в усіх демократичних країнах світу. Припускаю, що справа піде далі й може торкнутися українських поетів та письменників, які виступали за комуністичні принципи – соціальну справедливість та дружбу із Росією, як і з іншими країнами.
– На мій погляд, дана "жовтогаряча" акція лише загострить і без того нездорові настрої у суспільстві, – сказала Ганна Михайлівна Сердюк. – Вилучена література автоматично перейде до розряду забороненої, що викличе до неї безсумнівно гострий інтерес. Якщо влада бажає, щоб молоде покоління зацікавилося працями класиків ленінізму, мабуть, так і варто чинити. За сьогоднішньої наявності копіювальної та друкованої техніки, можливостей інтернету, рекомендації щодо вилучення забороненої до читання літератури можна назвати дурістю або провокацією.
Тетяна ГУРІЧЕВА, власкор «Одеських вістей», м. Білгород-Дністровський
ЩО ПОСТАВИМО НА КНИЖКОВІ ПОЛИЦІ?
– Якщо відверто, то 50% книжкового фонду нашої бібліотеки можна списати через непотрібність. Це – усілякі методичні посібники на допомогу партійним лекторам, досвід щодо організації і проведення соціалістичних змагань на заводах і у колгоспах. Вся ця маса літератури не затребувана. Так само, як і численні коментарі до праць Маркса, Енгельса, Леніна. Однак я твердо переконана в тому, що самі праці класиків марксизму-ленінізму, біографічні матеріали, матеріали з'їздів КПРС і ВЛКСМ необхідно зберегти, перевівши цю літературу до відділів «Філософія», «Історія». У нас є читачі, які дотепер запитують ту чи іншу роботу Леніна – людина має право читати те, що вона хоче. Подобається це комусь чи ні. Це право закріплене в Конституції України: кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, на свободу світогляду, не може бути привілеїв і обмежень щодо політичних переконань. Якщо з Конституції виключать ці статті, якщо в Україні заборонять Комуністичну партію, і ми, бібліотекарі, одержимо відповідний наказ Міністерства культури і туризму про знищення «комуно-шовіністичної літератури», тільки тоді будемо змушені підкоритися... Сьогодні державні мужі повинні піклуватися про видання нової літератури, якої нашим читачам катастрофічно бракує – починаючи від словників і закінчуючи художніми творами. Якщо ми спишемо «Комсомольські прожектори» і «Прожектори перебудови», то що поставимо на книжкові полиці?
Валентина ОСАДЧА, завідувачка відділу обслуговування Ренійської районної бібліотеки.
І ЦЕ ВСЕ – «ПІД НІЖ»?!
Моє переконання: вилучення, як того вимагає Міністерство культури і туризму України, літератури, «яка пропагує комуно-шовіністичну ідеологію», – неприховане знущання над мільйонами громадян країни, знищення їх пам’яті, їхнього минулого, в якому вони жили щасливо і яким пишалися. Зокрема – і моя мама, яка протестує проти такого, м’яко кажучи, нерозумного рішення. Що замість цього нам рекомендують? Прославляти Бандеру, Мазепу, Шухевича? Зрадництво підіймається на п’єдестал слави. А справжніх героїв, які побудували суспільство, в якому ми жили без страху за своє майбутнє і майбутнє наших дітей, розвінчують, піддають анафемі. Яке блюзнірство!
Дивлюся на книжкові полиці – Шолохов, Бабель, Бунін, Гончар, Стаднюк, Серебрякова, Кочетов… І це все – «під ніж»? Схоже, світ перевернувся. Один одному люди стали вовками. Де вона, світла смуга нашого життя?
Діти пішли до школи. Більшість – вперше у перший клас. Яку правду про минуле впроваджуватимуть у їхні свіжі дитячі голівки?.. Сумно й боляче.
Алла СТОЯНОВА, методист Арцизької районної бібліотечної системи
У НАС НЕМАЄ ОБОВ’ЯЗКОВИХ ІДЕОЛОГІЙ
Лист Міністерства культури і туризму з директивою провести інвентаризацію бібліотечних фондів на предмет наявності «комуно-шовіністичної літератури» ми попросили прокоментувати одеських студентів.
Олексій ГОРДІЄНКО, Одеський національний політехнічний університет, майбутній комп’ютерний інженер:
– Вважаю, що для початку важливо визначити, що є «комуно-шовіністична література». Особисто я сумніваюся, що таку літературу насправді почнуть вишукувати. Скоріше, просто викинуть усе, що було пов’язано з нашим минулим. А це не є добре. Минуле, яке б воно не було, не можна викинути. Не можна відмовлятися від того, що було. Минуле – це не лише наша пам'ять, це уроки для майбутніх поколінь.
Олена К., Одеський національний університет імені Мечникова, факультет видавничої справи і редагування:
– «Комуно-шовіністична література» – це якась давня література? Я не знаю, можливо, і добре, що викинуть. Я бібліотекою не користуюся. Практично нам не дозволяють нею користуватися. Щоб туди записали, треба стільки довідок здати, а заради них стільки кабінетів обійти… Я – як всі. Користуюся інтернетом, в якому знайти будь-яку книжку не проблема.
Ольга М., Одеський національний економічний університет, факультет економіки і управління виробництвом:
– Це не розіграш? Правда, такий лист є?.. Це цілковита нісенітниця! По-перше, хто буде вирішувати, які книжки потрапляють під це визначення, а які – ні. Хто знає, яка ідеологія корисна для громадян, а яка – ні? Таких людей за визначенням в нашій країні бути не повинно. Тому що, і це, по-друге, в Україні свобода слова. Кожен має право писати те, що він хоче писати. І кожен має право читати те, що він хоче читати.
А по-третє, це марна справа. Її ніхто не помітить. Більшість студентів до бібліотек не ходять. Все, що їм потрібно, можна знайти в інтернеті або замовити через нього літературу, яка цікавить (будь-якого змісту).
Ігор Р., Одеська національна юридична академія:
– У мене є зустрічна пропозиція. Зобов’язати всіх державних чиновників складати іспит на знання Конституції України. Той, хто писав цього листа, сам, напевно, із того самого «комуно-шовіністичного» минулого. Адже зараз навіть школярі знають, що в Україні, відповідно до Конституції, жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова. У нас оголошено політичну, економічну та ідеологічну різноманітність. Цензуру заборонено.
Більш того, в Основному законі є стаття, яка забороняє вилучення друкованих видань, творів, експонатів, документів із бібліотек, музеїв, архівів і т.п. з ідеологічних міркувань… Одне слово, цей лист – суцільне порушення закону. Його не лише не можна виконувати, треба б особу, яка написала його, притягнути до відповідальності.
Студентів опитувала Валентина МИХАЙЛОВА
