Під час недавньої поїздки до Одеси голові Народної партії і лідеру депутатської фракції «Блок Литвина» у Верховній Раді України Володимиру Литвину доводилося відповідати на різні запитання своїх виборців, зокрема й про проблеми житлового будівництва в Україні. У зв’язку з цим, народний депутат нагадав приватизацію комбінату «Криворіжсталь», який випускає левову частину арматури та інших металевих виробів для будівельної індустрії. Тоді, за його словами, головне завдання було продати комбінат якомога дорожче, без врахування ціни його продукції в подальшому. Якраз сьогодні це відчули будівельники, купуючи метал за цінами, які в основному диктує це підприємство зі стовідсотковим іноземним капіталом. Крім того, коли попит на квартири був вельми високим, ті ж будівельники не вагаючись продавали його за цінами, що значно вищі за західноєвропейські, де середні зарплати непорівнювані з нашими. З часом попит на житло, насамперед на дороге, дещо упав, а будівельні матеріали ще подорожчали. Крім того, в Україні стали суворішими умови видачі іпотечних кредитів, в результаті чого купівельна спроможність населення значно знизилась.
У зв’язку з цим виникає запитання: як це вплине на вартість квадратного метра житлової площі?
Деякі фахівці будівельної галузі вважають, що його здешевлення відбудеться лише тоді, коли зменшиться попит. Але, за словами того ж Володимира Литвина, при тих темпах, якими ведеться житлове будівництво в Україні, необхідно щонайменше 75 років, щоб забезпечити житлом всіх, хто в ньому має потребу. Таким чином, не варто чекати, що попит на житло скоротиться в найближчі роки. Тим більше, що за останніми даними темпи будівництва житла уповільнились. У зв’язку з цим доречно сказати, що вартість житла у столиці нашої країни значно зросла, за останніми даними, у 3-4 рази. Та незважаючи на це, залишається попит навіть на квартири у центрі столиці, де квадратний метр часом коштує по 10 – 15 тисяч євро. Для порівняння, у тому ж Парижі чи Брюсселі, як стверджують фахівці, квадратний метр коштує не більше 5 тисяч євро. Така ж ціна існує і в інших європейських столицях, окрім, мабуть, Лондона. Досить високою ціна за квадратний метр залишається і в Одесі, зокрема і в «хрущовках ХХІ століття», за влучним висловом народного депутата Сергія Гриневецького, заселеність яких інколи не перевищує 10 відсотків. І це не дивно, адже купити дороге житло площею 250 - 300 квадратних метрів не кожному по кишені. В той же час, незважаючи на існуючі реалії, дороге житло в Південній Пальмірі будують далі. Як свідчать джерела масової інформації, інвестиційно-будівельна група «Прогрес-буд» підтвердила кредитоспроможність і отримала право на управління бізнес-проектом та продаж комплексу елітних апартаментів у районі Французького бульвару. А так званого соціального житла, як завжди, не вистачає.
Зрозуміло, що такий перекіс не може не викликати подиву. І на думку тих же фахівців будівельного бізнесу, для того, щоб змінити ситуацію на краще, перш за все необхідно ліквідувати корупційні схеми у системі видачі дозволів на будівництво, при цьому ухвалити закони, які б стали на заваді монополізації цього ринку. А це, в свою чергу, могло б створити в регіонах, і в країні в цілому, привабливий інвестиційний клімат не тільки для вітчизняних, але й для іноземних компаній.
Це, між іншим, дало б можливість залучити до будівельної галузі нові технології, дешевші матеріали, кваліфікованіші кадри, що в остаточному результаті може здешевити житло щонайменше на 30 – 40 відсотків.
Головне ж, побороти корупційні схеми, яких так лякаються іноземні інвестори. Адже кожний з будівельників знає, що від подачі заявки до здачі об’єкта минає не менше 5 років. Значна частина цього часу витрачається на неодноразове відвідування різних установ. Доречно сказати, щоб отримати дозвіл на будівництво, необхідно обійти близько півсотні інстанцій та зібрати не менше трьохсот підписів. Про цю болючу проблему неодноразово говорилося на різних зібраннях будівельників, ще з часів Руслана Боделана, та віз, як кажуть, і сьогодні там…
Ці обставини, як на наш погляд, не сприяють як підвищенню темпів будівництва, так і здешевленню квадратного метра житла. У той же час існують ініційовані Президентом і урядом державні житлові програми, зокрема «Доступне житло». Вона передбачає, зокрема, що 70 відсотків собівартості збудованої квартири сплачує майбутній власник, 30 – держава. Фахівці вважають, якщо залучити до цієї програми ще й банки з нормальними умовами кредитування, то житло стало б доступним майже для кожного пересічного українця.
Не можна також забувати й про те, що з часом можуть з’явитися так звані доходні будинки, в яких житло буде здаватися в довгострокову оренду.
Таким чином, є шляхи розв’язання цієї нагальної проблеми. Є, бодай і маленька, надія, що вона при наявності політичної волі з часом буде вирішена. Тому сьогодні питання постає таким чином: чи готові будівельники, зокрема інвестори, працювати на цьому ринку з рентабельністю, яка б відповідала цивілізованим нормам. Іншими словами, відмовитися від надприбутків.
