ВІЦЕ-ПРЕЗИДЕНТ США НАПРАЦЮВАВСЯ У КИЄВІ НА ДВА МІСЯЦІ ВПЕРЕД
Білий Дім, судячи з останніх подій, всерйоз прилічив Україну до країн, від яких залежить результат листопадових президентських виборів. Притому, що близько 5 відсотків американських виборців, відповідно до результатів низки соцопитувань,.. взагалі не знають, де розташована ця пострадянська країна.
Представник найбільш войовничого крила теперішньої адміністрації США, роблячи турне по ряду європейських держав, відвідання Києва навмисно залишив «на десерт». Незадовго до його прильоту у Віктора Ющенка побували два впливових сенатори-республіканці – Джо Ліберман і Ліндсі Грем. Основною темою бесіди, як нескладно здогадатися, було завірити Україну в тому, що Штати, як і раніше, налаштовані допомагати в її просуванні до ПДЧ (Плану дій щодо членства в НАТО).
У проміжку між двома візитами, однак, трапилися досить небажані події. Коаліція демократичних сил, котра цілком підтримувала плани наступної інтеграції країни до Північноатлантичного альянсу, опинилася на грані розпаду. Якщо вона й справді буде розпущена або переформатована, Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко вважатиме себе вправі відректися від зобов'язань перед блоком, даних нею під час підписання відомого «листа трьох» (за підписами Прем'єра, Президента В. Ющенка й спікера парламенту Арсенія Яценюка) на ім'я генсека НАТО Яапа де Хооп Схеффера. Напередодні прильоту Діка Чейні Віктор Ющенко в інтерв'ю журналу «Файненшнл Таймс» більш ніж прозоро натякнув на «російський слід» у парламентській кризі, що нині розвивається. Мовляв, розпалити її допомогли ззовні, й чималу роль при цьому зіграли перемовини Тимошенко «із закордонними силами». Малася на увазі, звичайно ж, Росія. Тож наближення неминучого розвалу коаліції не слід сприймати «результатом суто української діяльності».
Ще однією несподіванкою для республіканців, які мріють продовжити своє перебування в Білому Домі, став скандал за участю одного з лідерів української опозиції. Виявилося, що фірма Ріка Девіса, що несе наразі основний тягар передвиборчої кампанії кандидата в президенти Джона Маккейна, причетна до консультування під час передвиборчої кампанії 2004 року тодішнього Прем'єр-міністра Віктора Януковича, котрий виступав у статусі кандидата в президенти України. Собі на лихо, Віктор Федорович днями зробив заяву про безумовну підтримку Південної Осетії з Абхазією й закликав Україну офіційно визнати обидва адміністративних утворення. Політтехнологи з конкуруючої Демократичної партії США відразу вивели формулу: «команда кандидата в президенти від Республіканської партії підтримує шкідливу для країни зовнішню політику».
Оскільки в програмі перебування Чейні в Києві не значилася зустріч із українською опозицією (що зазвичай відбувається під час закордонних візитів лідера США), експерти небезпідставно запідозрили: віце-президент спробує вплинути на «руйнівника іміджу Маккейна» (себто Януковича) за допомогою чи то Ющенка, чи то Тимошенко. Якщо звинувачення Юлії Володимирівни у сепаратній змові з Партією регіонів й справді є небезпідставними, вона, мовляв, здатна бодай на 2 місяці, що залишилися до американських виборів, «скоригувати» зовнішньополітичні кроки лідера «регіоналів». Аби той не тільки не підтримував Кремль, а й позиціонував себе з «проукраїнськими» (у розумінні американців) силами. Непрямим підтвердженням факту «примусу до миру по-американськи» стало дворазове (40 хв. замість попередньо обіцяних 20 хв.) збільшення тривалості спілкування Чейні із Главою уряду.
Саме ці «проукраїнські» сили, до речі, і підготували недавній «сюрприз» російським військово-морським льотчикам. Йдеться про зрив – з вини української сторони – раніше запланованих для льотчиків-палубників Північного флоту РФ тренувань на знаменитому НИТКА (науково-дослідному тренажерному комплексі авіації), побудованому в Саках ще в 1983 році. Росіяни на початку серпня перелетіли на своїх СУ-27Б, СУ-33 і СУ-35 до Анапи й Пскова, однак 9 серпня Міністерство закордонних справ України «порахувало недоцільними тренування в Криму», – у зв'язку з відомими подіями в Південній Осетії й Грузії. Військові авіатори, крім НИТКА, не мають у своєму розпорядженні інших тренажерів, що імітують палубу авіаносця...
Перебування Чейні можна трактувати як логічне продовження візиту до Києва глави британського Форін Офісу Девіда Мілібенда, що відбувся 27 серпня. Міністр закордонних справ не приховував: його поява в українській столиці продиктована нагальною потребою створення «антиросійської вісі».
Грузинські аналітики, чиї висловлення рясно цитуються в українській пресі, стверджують: Чейні більш ніж виразно пообіцяв Грузії й Україні не тільки ПДЧ на грудневому саміті країн-членів НАТО, а й іншу потужну підтримку лідерам обох пострадянських країн.
На думку ж директора міжнародних програм Центру політичних і економічних досліджень ім. Олександра Разумкова Валерія Чалого, в україно-американських переговорах превалювали теми внутрішньої енергетичної безпеки й перспективи об'єднання ГУАМ (Грузія-Україна-Азербайджан-Молдова), в існуванні якого, на противагу СНД, дуже зацікавлені Штати. «Гадаю, ті, хто кажуть, начебто візит Чейні пов'язаний зі створенням нових вісей навколо Росії, – перебільшують», – вважає пан Чалий.
Спільний брифінг лідерів обох держав-партнерів не надто розширив уявлення про деталі перемовин. Як і очікувалося, Ричард Чейні виконав прохання Джорджа Буша-молодшого «передати чіткий месидж для України, що США глибоко зацікавлені в добробуті, незалежності і безпеці України».
– Впродовж двох десятиліть ми стояли з вами для того, щоб допомогти вам забезпечити незалежність і суверенітет та інтеграцію до міжнародних спільнот, – сказав пан Чейні.
Торкнувшись недавніх драматичних подій у Грузії, віце-президент схарактеризував країну, звідки щойно прибув, як «молоду демократію, яка пережила російське вторгнення і незаконне одностороннє намагання використовувати силу, щоб забрати її територію».
– Дії Росії ставлять під сумнів її надійність як міжнародного партнера не лише в Грузії, а й у всьому регіоні, – сказав Дік Чейні. Після чого нарешті висловив підтримку США євроатлантичних прагнень України.
