Тему за темою підкидає нам столичний політикум. Лідери партій то сходяться, то розходяться. Подібно до героїв примітивних мильних опер. У численних ток-шоу державні мужі звинувачують один одного у злодійстві, привласненні державного майна та інших гріхах; тут же присутні правоохоронні органи, і реакції на такі звинувачення – нуль.
А скільки спірних тем, які зачіпають відкриті нервові закінчення, підкидається народові? Питання про мову. Питання про віросповідання. Про ідейні переконання. Люди мимоволі обговорюють, дискутують і часто навіть сваряться один з одним. Не забуду зіпсований день народження мами, коли гості захопилися суперечкою про форму державного правління. Одна сторона виступила за диктатуру «твердої руки», друга обстоювала ліберальні цінності демократичного суспільства. Дебати завершилися тим, що давні друзі родини встали з-за столу і пішли. Але ж скільки років разом ділили радість і біду.
Нещодавно мені довелось побувати у гостях у давніх друзів, з якими давно не бачився. Такою душевною була ця зустріч, але треба ж – не утрималися від обговорення грузино-осетинського конфлікту і позиції України щодо цих подій. А як вам такий приклад з життя: куми припинили спілкуватися тому, що опинилися у різних партіях. Дитина запитує: чому хресна мама не приходить у гості?
Скільки негативних емоцій викликало питання про пам’ятники радянської епохи, ініційоване Президентом України! Запустив Глава держави півня – і палають по всій країні пожежі суперечок. Так, Болградська райдержадміністрація на виконання Указу Президента від 23 березня 2007 року і відповідного доручення голови облдержадміністрації, надіслала громадам району листи із пропозицією демонтувати пам’ятники радянської епохи. Громади на засіданнях виконкомів і сесій сільрад обговорили «пропозицію» і відповіли відмовою. Всі, за винятком села Виноградівки, де було вирішено демонтувати пам’ятник одного з двох вождів пролетаріату, того, що стоїть у дворі школи. В результаті – скандал. Пішла стінка на стінку. Комуністи у своїй районній газеті «Вестник» назвали вандалами шанованих людей – директора школи, начальника райвідділу освіти, голову Болградської райдержадміністрації, його першого заступника.
А епопея з перейменуванням вулиць! На мій погляд, мудро сказав голова Ренійської районної ради Володимир Чумаченко:
– Якщо перейменувати в Рені вулицю Комсомольську, то від цього кількість вибоїн на ній не зменшиться.
Цими днями відбулася сесія Ренійської міської ради, і на розгляд депутатів були винесені пропозиції В. Ющенка перейменувати вулиці і ліквідувати пам’ятники радянської епохи. Винесли, якщо чесно, для «галочки», тому що на засіданнях постійних комісій переважна більшість депутатів була категорично проти. На цю сесію, незважаючи на спеку, прийшли літні жителі міста Рені. Дві години вони із хвилюванням чекали розгляду питання. Незважаючи на те, що депутати їх запевнили: голосувати будемо проти. Навіщо змусили людей похилого віку ковтати валідол?
Як справедливо зауважила вже після сесії секретарка міської ради Ольга Калайджи, перейменування вулиць Леніна, Комсомольської, Дзержинського і Радянської – найбільших у місті Рені – виллється значними витратами на переоформлення документів. Людям потрібно буде змінювати паспорти, документи на домоволодіння, переписувати заповіти, тощо. А скільки коштів потрібно виділити з міської скарбниці на заміну табличок? Нехай не ображається Президент: сьогодні набагато розумніше витратити наявні кошти на ремонт водопроводу і каналізації, які давно прогнили.
Не менш гостро дискутується питання про пам’ятники в Кілійському районі. Його навіть винесли на політраду при голові Кілійської райдержадміністрації. Сьогодні Кілії не вистачає грошей на вивезення сміття, яке заповнило вулиці міста, – ось про що треба всім піклуватися.
Знаєте, іноді мені здається, що в Україні діє загін високопрофесійних політтехнологів, єдина мета яких – будь-що-будь роз’єднати громадян України. Хто ж боїться єдності нації? Чи не ті герої політичних мильних опер, яким нічого сказати народу про свою роботу?
