Чергове засідання секції урбоекології одеського Будинку вчених було вирішено зробити виїзним. Причин цього виявилося декілька. Насамперед, секція разом з Одеською виконавчою дирекцією Асоціації міст України стала переможцем конкурсу соціального замовлення на підготовку і видання збірника науково-популярних статей, присвячених проблемам екології полів фільтрації та Жевахової гори. Крім того, члени секції вирішили навіч побачити стан справ, що склався на місцях, причому найпроблемніших... Організатором поїздки став виконавчий директор Одеської дирекції Асоціації міст України В'ячеслав Демченко.
Першим об'єктом огляду став сухий порт. Це 4,5 га площі, де відстоюють великовантажні автомобілі, що йдуть у Одеський порт. Власники підприємства насипали майданчик, який вищий рівня Пересипу на півтора метри. І мають намір освоїти в цілому близько 50 гектарів, організувавши логістичний центр, тобто великий вантажно-перевантажувальний комплекс, а також побудувати естакаду, яка пов'яже сухий порт із Одеським морським торговельним портом.
У вчених і екологів все побачене викликало низку запитань. Насамперед, поля фільтрації дуже обводнені. Майданчик сухого порту попросту витиснув воду по периметру. Це означає, що її рівень навколо сухого порту підійнявся. І буде підніматися і далі в міру розширення перевантажувального майданчика. Крім того, не були розраховані навантаження на ґрунти від великовантажних машин, що проїздять, і від тих споруд, включаючи естакаду, які будуть побудовані. Вони теж здатні привести до небезпечних деформацій ґрунтового і підґрунтового шарів.
Далі довелось поспілкуватися з унікальною людиною, яка працює на СБО «Північна» вже 55-й рік. Це директор станції Іван Прокофійович Єргєєв. На його професійний погляд, природне очищення води, коли стоки проходили систему дренажних каналів, найкраще. Не випадково поля фільтрації колись мали Москва, Париж, Берлін, Київ. Потім, щоправда, дефіцит територій, який є у великих містах світу, змусив шукати компактніші штучні технології очищення і знезаражування стоків.
Іван Прокофійович розповів, як протягом десятиліть пісок, що служив одним з основних компонентів очищення, переорювався тракторами. Його не очищали, а просто переорювали, щоб вода могла краще через нього проходити. Тому навіть важко собі уявити, яка кількість забруднень тут нагромадилася.
Із цією точкою зору погодився і проректор ОНУ ім. І.І. Мечникова Юрій Романов. На його думку, цей район ще і сейсмонебезпечний. А співробітники кафедри інженерної геології ОНУ ім. І.І. Мечникова нагадали про тектонічні розлами, що перебувають під полями фільтрації. І, звичайно, будь-яке будівництво тут потребує додаткових досліджень.
На думку Івана Єргєєва, на полях фільтрації можна було б створити гарний парк, перевести сюди Одеський зоопарк. Житлове ж будівництво на полях фільтрації уявляється йому дуже дорогим (крім проведення заходів щодо осушення, будувати будинки обов'язково доведеться на палях) і недоцільним з погляду комфортності життя людей. Та і на нього практично не залишиться місця: по периметру полів фільтрації повинні пройти три нові дороги, включаючи трасу «Північ-Південь».
Несприятливе враження справила і дамба на Хаджибейському лимані. Схили її повзуть, а від проходження великих автомобілів відчувається сильна вібрація. Все це ще раз підтверджує, що порожнечі, численні течі, які є в тілі дамби, збільшуються. І питання про її реконструкцію стає надзвичайно актуальним.
На Жеваховій горі активно провадиться житлове будівництво. Тиша, свіже степове повітря, якесь відсторонення від міської суєти зробили цей район досить популярним у приватних забудовників. Тож унікальні рослини, які знайшла під час нашої екскурсії доцент кафедри ботаніки ОНУ ім. І.І. Мечникова Олена Попова, швидше за все, незабаром будуть витиснуті. Досить проблематичним стає і реалізація плану з відкриття тут музею, що нагадує про давні поселення, відкриті археологами. Зусиллями цегельного заводу від них практично нічого не залишилося.
У тяжкому становищі перебуває і Куяльницький лиман. Обміління лиману, його поступове вмирання супроводжується такою ж деградацією довколишніх населених пунктів. Як врятувати унікальну цілющу водойму? Це, напевно, головне питання, на яке треба шукати відповідь, якщо ми думаємо про майбутнє і не хочемо залишити нащадкам лише руїни.
– Ми вирішили зустрітися з керівництвом «Інфоксводоканалу», у віданні якого перебуває СБО «Північна», щоб дізнатися, як буде розвиватися станція далі, – підкреслила голова секції урбоекології одеського Будинку вчених, кандидат економічних наук Олена Шукліна-Матюшкина. – Адже місто росте, обсяги стоків збільшуються, поля фільтрації старіють, стають непридатними дренажні канали. Треба пропонувати щось нове. Про це ми і хочемо запитати у керівників «Інфоксводоканалу». Крім того, подивимося новий Генплан Одеси. Дізнаємося точно, що планується на Жеваховій горі та у районі полів фільтрації. Бо поки що остаточної визначеності в цих питаннях немає.
