Омолодження колективу Любашівського центру поштового зв’язку № 2 (керівник Микола Коверзюк) відбувається поступово, але невпинно. Все частіше молоді люди в райцентрах і особливо на селі, де дефіцит робочих місць значний, влаштовуються на роботу листоношами.
Півроку тому почала торувати свою поштарську стезю колишня любашівська домогосподарка Світлана Гордюк. Щоденно з важкою сумкою на плечі вона розносить періодику, кореспонденцію, ліки, продовольчі та промислові товари вісьмома вулицями і чотирма провулками селища. Світлана розповідає, що спочатку було дуже важко, після роботи тіло наливалося втомою, немов свинцем. Але молода дівчина згадувала свою бабусю Франю з Вінниччини, яка свого часу також працювала сільською поштаркою і ніколи не скаржилася на труднощі. Тож поступово її хода стала легшою, а молоду поштарку з приємною посмішкою на вустах радісно та привітно очікували понад сто пенсіонерів. Їм вона приносила не лише пенсії, пресу чи замовлені товари, а також оплачувала їхні рахунки за спожиту електроенергію та природній газ.
Весела вдача та щира посмішка допомагали Світлані Гордюк виконувати виробничий план з надання поштових послуг населенню, а щомісячно потрібно було виручити 850 гривень за товари повсякденного вжитку і ще 150 гривень – за газети і журнали. Мало хто з адресатів відмовлявся придбати у неї корисну в господарстві річ, миючі засоби або газету з цікавою статтею.
Невдовзі кмітливу, сумлінну і завзяту трудівницю призначили на посаду оператора поштового зв’язку у відділ роздрібної торгівлі. Бабусі і дідусі, які за короткий термін звикли до своєї листоноші, вмовляли не “покидати” їхню дільницю. Казали, що вона їх заряджає позитивною енергією і додає життєвих сил. Але служба, як кажуть, є служба, і місяць тому Світлана Гордюк прийняла поштовий магазин роздрібної торгівлі, розпочавши освоювати нову для себе роботу.
