День людей похилого віку не можна назвати святом чи визначною подією. Найшвидше це день підвищеної уваги до тих, хто вже переступив поріг мудрості, досяг статечного періоду в своєму житті. Напевне, виходячи з цього, в Ширяївському районі вирішили не влаштовувати з цієї нагоди якихось гучних заходів, урочистостей. Просто працівники відділів та апарату райдержадміністрації роз’їхались по всіх населених пунктах, побували в домівках багатьох інвалідів та ветеранів Великої Вітчизняної війни і праці. Поцікавились, як вони живуть, чого потребують, чи одержують пенсію, належні їм пільги тощо.

Мені пощастило побувати в цей день разом із тимчасово виконувачем обов’язків начальника управління праці та соціальної політики Сергієм Анатолійовичем Бурлакою та директором територіального центру по обслуговуванню одиноких непрацездатних громадян та інвалідів при управлінні праці та соціальної політики Іриною Феліксовною Мурашко в Малігонівському стаціонарному відділенні, яке в народі називають Будинком милосердя. І цей вираз якнайкраще передає суть цього закладу. Із 19 мешканців цього будинку – дев’ятеро – лежачі, які потребують особливої уваги і турботи з боку працівників стаціонарного відділення. Ошатні двомісні кімнатки, чисті постелі, килими на стінах та підлозі свідчать про відносний достаток в цьому домі. Ті, хто може ходити, зібрались у кімнаті для відпочинку. Привітали стареньких із Днем людей похилого віку, вручили маленькі подаруночки та квіти, а учні місцевої школи під керівництвом учителя Сергія Дубинди порадували дідусів та бабусь невеликим концертом. Потім мешканців і гостей Будинку милосердя запросили за святковий стіл, який з душею приготували та оформили кухарі цього закладу. Про те, що директор терцентру Ірина Мурашко тут частий гість, свідчило те, що до неї звертались всі бабусі та дідусі, як до рідної, а вона, в свою чергу, розмовляючи з ними, кожного називала по імені, нерідко обнімала стареньких за плечі. А ще Ірина Феліксівна розповідала нам історії появи тут окремих мешканців.

– Багато з них прибули сюди вже в лежачому стані, знесилені, дуже худі, брудні і хворі, – говорить директорка, – а тепер подивіться на них. Вони навіть помолоділи.

До розмови долучається завідувачка відділення Людмила Іванівна Мараховська:

– У нас тут навіть закохуватись почали. Один чоловік так припав душею до однієї мешканки, що навіть ходив у сільраду, аби їх розписали. Весілля ми поки що не справили, але вони дуже гарно дружать. Підтримують одне одного. Вони не тільки помолодшали, а й стали веселішими та радісними.

Після Будинку милосердя шлях працівників соціальної служби проліг до домівок ветеранів та інвалідів сіл Малігонове та Копійкове, де вони цікавились життям-буттям стареньких.

Наступного дня про результати поїздок всі доповіли на засіданні «круглого столу», що провадився в райдержадміністрації, де було визначено подальші напрями роботи із людьми похилого віку. Особливо одинокими. І це були не якісь трафаретні рішення, протокольні записи, а конкретні заходи щодо кожного населеного пункту, кожного ветерана.