Іду центральною вулицею селища і бачу, що учні місцевої школи прибирають тротуари. Те, як дівчатка ретельно підмітали листя, викликало бажання сфотографувати їх. На проїжджій частині вулиці на тракторний причеп збирали сміття вже вихованці ПТУ. Все робилось так по-господарському, по-домашньому, що мені захотілося помилуватися їхньою роботою. Йдучи далі, подумала, як добре, що разом з дорослими діти дбають про чистоту свого селища, своїх вулиць. Пригадалось також, що кожної весни школярі, учні ПТУ, колективи підприємств, установ, організацій райцентру прибирають в парках, скверах, прибережних смугах Південного Бугу та Савранки. Впродовж року за чистотою на вулицях селища стежать комунальники. Частенько доводилося бачити, як жіночки в жовтогарячих жилетках підмітають вулиці, вантажать сміття на причепи або підводу.
Та ось інша картина. Її побачила поруч з центральним парком селища. Прямо на проїжджій частині, за кілька метрів від однієї з центральних вулиць, саме тієї, на якій діти ретельно підмітали тротуар, хтось викинув побутове сміття…
…Чимало всіляких побутових відходів, залишків від благ цивілізації, яскравих обгорток, пляшок можна зараз зустріти в прибережних смугах наших річок, а нерідко і просто біля води.
Мабуть, ті, хто так чинить, живуть одним днем, за принципом «після мене хоч потоп». Нерідко сміття викидають люди, діти яких весною збирали таке ж сміття. Як таке збагнути? І це при тому, що в селищі є узаконене, облаштоване сміттєзвалище, причому воно не так вже й далеко від центру селища.
Ми чомусь забули одну просту істину, що чисто не там, де підмітають, а там, де не смітять… І тут слово вже за територіальною громадою…
