ГОТУЄМО САД ДО ЗИМИ
Використовуючи погожі дні, згрібають опале листя та складають його в компостні купи. Очищають сад від усіх рослинних залишків, які можуть приваблювати мишей.
Важливо перекопати міжряддя на глибину 18 – 20 см, а пристовбурні кола на 10 – 12 см. Біля стовбура дерева – на 5-6 см.
Перед перекопуванням бажано внести добрива із розрахунку 50 – 100 г фосфорних, 20 – 40 г калійних та 5 – 10 кг органічних на 1 квадратний метр площі. Якщо підживлюють малину, то добрива не прикопують, а присипають тонким шаром землі, тому що в неї корені розташовані не глибоко. Не рекомендується восени вносити під дерева азотні добрива.
Що стосується вологозарядного поливу, то поливають із розрахунку 60 – 70 літрів води на 1 квадратний метр пристовбурного круга.
Щоб у саду, якщо він розташований на схилі, затримувався сніг, а навесні тала вода, треба зробити земляні валики і викопати лунки. Зазвичай вони робляться на відстані 40 – 50 см один від одного діаметром у 30 – 40 см та глибиною 15 – 20 см.
Щоб захистити корені від вимерзання, у пристовбурних кругах, у малиннику та під кущами розкладаються перегній, компост або тирса шаром у 5-6 см.
Можна побілити стовбури дерев вапном, додавши до розчину мідного купоросу. Для захисту від гризунів молоді саджанці обгортають мішковиною або обкладають гілками хвойних дерев.
Після повного опадання листя можна провести профілактичне обприскування дерев та кущів тривідсотковим розчином мідного купоросу або бордоської рідини, рецепт виготовлення якої був опублікований у одному із випусків «У саду та на городі».
ПОМІДОРНИЙ «КЛОНДАЙК»
Здрастуйте, шановна редакціє!
Одного разу мені випадково до рук потрапила ваша газета. Вона виявилася цікавою і доволі змістовною, тому хочу сердечно подякувати всьому редакційному колективу за професіоналізм! Саме з цієї причини я хотів би запропонувати і свою статтю для публікації на сторінках вашої газети про своє найбільше захоплення – помідори.
Ілля Васильович БОВКУШ
Мабуть, більшість з читачів, хто має справу з городництвом (і хто не має теж), погодяться з тим, що помідор – це один із найбільш шанованих овочів.
Безперечно, всім відомо, що свіжі помідори найкорисніші. Як запевняють вчені, вони є ідеальною їжею для того, щоб поповнити в організмі людини природний баланс таких необхідних йому мінералів, вітамінів та органічних кислот. Досліджено, що лише 100 г стиглих помідорів (це вага одного середнього плоду) вже на чверть покривають потребу дорослої людини в цих речовинах. Останнім часом медики додатково звернули свою увагу на таку досить корисну речовину, що міститься в помідорах, як лікопін. Ця органічна сполука істотно знижує ризик розвитку дуже поширених останнім часом ракових і серцево-судинних захворювань. Крім того, зовсім недавно вчені дослідили, що в помідорах міститься ще й така цікава органічна сполука як серотонін, або його ще називають «гормоном щастя». Отож, якщо після смачного обіду, в меню якого був салат з помідорів, у вас ні з того ні з сього з’явиться гарний настрій, знайте – це заслуга серотоніну.
Безумовно, самостійне вирощування помідорів пов’язане з певними клопотами, без цього не обійдешся. Але й серед одноманітних турбот трапляються інколи цікаві випадки, які вносять свій втішний штрих у повсякденну буденність.
Якось декілька років тому довелося мені пізньої осінньої пори поїхати до міста у справах. Я несподівано примітив біля переднього пасажирського сидіння якийсь кольоровий, як мені здалося, папірець і, зацікавившись, підняв його з підлоги. Це, як виявилось, був пакетик насіння помідорів. «Клондайк» – такий був напис на титульній стороні кольорового пакетика. Назва мені здалась цікавою і доволі символічною, та й опис особливостей сорту на зворотній стороні пакета з насінням мене зацікавив не менше. За втратою ніхто з пасажирів чомусь так і не повернувся, і мені нічого не залишилося, як привласнити свою несподівану знахідку, щоб згодом перевірити, чи справді відповідає ця гучна назва сорту його суті.
Навесні я висіяв знайдене насіння помідорів на розсаду і з нетерпінням став чекати, що ж із цього вийде. Розсада «Клондайку» вдалася на славу – розлога, кучерява, з товстими стеблами. Невдовзі пересаджені на грядку рослини швидко пішли в ріст, кожного дня милуючи мій погляд. Звичайно, коли довго не було дощів, довелося зробити за сезон декілька поливів, які я поєднував зі щедрим підживленням курячим послідом, добряче розведеним водою. І, зрозуміло, довелося також кілька разів обробити своїх улюбленців від їхнього найлютішого ворога – фітофторозу, інакше вся праця могла б звестися нанівець. Слід сказати, що мої старання в кінцевому результаті були винагороджені незабутніми враженнями, бо нічого подібного серед інших сортів помідорів мені ще не доводилося бачити. Адже в середньостиглого «Клондайку» вдало поєдналися обмежений ріст куща (лише 50 – 60 см) з напрочуд високою врожайністю та ще із завидною масою першокласних плодів – до 350 – 400 грамів кожен. Вигляд помідорних рослин, обвішаних великими помаранчевими «кулями», був просто фантастичний. Таке унікальне поєднання незначної висоти куща, чималої маси (і кількості теж) оригінально забарвлених плодів нечасто зустрінеш серед помідорного розмаїття, справжній тобі «Клондайк», тільки не золотий, а помідорний!
Цього року врожай також вдався доволі високим, вигідно відрізняючись неабиякою величиною помаранчевих плодів серед інших своїх дрібніших червоно– і жовтобоких побратимів. Милуючись красивими добірними плодами, мені якось захотілося подякувати долі за свою тодішню чудову знахідку, зібрати з них побільше насіння і зробити невеличкий подарунок будь-кому, хто цього забажає. Отже, кожен з читачів, хто надішле на мою адресу вкладений конверт зі своєю зворотною адресою, обов’язково отримає поштою пакетик насіння помідорів цього виняткового сорту безкоштовно. Впевнений, що він, так само як для мене, стане для вас справжньою знахідкою – своєрідним помідорним «клондайком».
Моя адреса: вул. Привокзальна, 2, смт Стара Вижівка, Волинська обл., 44400, Бовкуш Ілля Васильович.
НЕ ПЕРЕСУШИТИ
«Зібрала насіння квітів. Порадьте, як їх краще зберегти до весни.
Олена ГОЛУБЕНКО»
Для збереження насіння із гарною схожістю треба підтримувати у приміщенні постійну температуру, не допускаючи вологості повітря. Практикою підтверджено, що якщо температура вища 17 градусів, то насіння може пересохнути.
Слід врахувати, що найкраще воно зберігається у пакетиках із вощеного паперу. Що стосується тривалості зберігання, то у більшості квітів схожість забезпечується протягом 2-3 років. А ось шанувальники духмяного горошку, красолі та календули можуть зберігати їхнє насіння до 4 років. Є й всепогодні квіти. Наприклад, левкої висівають навіть взимку, їм не страшні ані мороз, ані сніг.
