Коли запитаєте Галину Никифорівну Стадник, чим керується вона у своїй роботі, – професіоналізмом, покликанням чи необхідністю, вона неодмінно відповість: «І тим, і другим».

І справді, сьогодні важко переоцінити роль вчителя, а тим більше директора освітнього закладу, який не лише навчає, а й спрямовує, підказує, виховує, прищеплює, шукає… Таке вже покликання тих, хто став на цю стежину, бо інакше не можна. Тут мало бути лише знавцем свого предмету та добре знати і виконувати обов’язки директора, тут потрібні ще й неабиякі знання в інших сферах, та й взагалі необхідно бути сильною і небайдужою особистістю. Саме такою і знають у районі та поза його межами Галину Никифорівну Стадник – директора НВК «ЗОШ I-III ст. – ДНЗ» з Олексіївки, відмінника освіти України, вчителя-методиста вищої категорії, депутата Кодимської районної ради чотирьох скликань та незмінного депутата сільської ради. А ще її знають як лагідну доньку, дружину, маму, бабусю. Словом, Галина Никифорівна – Жінка, з притаманними їй найкращими якостями, яка встигає крокувати і сходинками кар’єри, і непростою життєвою стежкою.

У селянській сім’ї Надії Логвинівни та Никифора Яковича Бандур, де, крім Галини, зростало ще двоє дітей, працелюбство посідало пріоритетні позиції. Батько був на все село стельмахом, йому до снаги була будь-яка робота. Никифір Якович орденоносець, офіцер запасу. Надія Логвинівна – сільська трудівниця, мрія якої вивчитися на вчительку не збулася через різні життєві обставини, бачила у своїй доньці Галині майбутнього вчителя. І не помилилася.

Спробувавши себе у ролі піонервожатої Олексіївської школи, Галина успішно закінчила Балтське педагогічне училище. Здобувши професію вчителя початкових класів, повернулася до рідного села, бо не уявляла себе поза його межами, як не уявляє і нині. Всім серцем дбає про сьогодення і майбутнє підростаючого покоління. Тож цілком зрозумілим є її постійне прагнення до вдосконалення як навчально-виховного процесу, так і умов навчання.

Роботу у школі успішно поєднувала з навчанням в Одеському університеті ім. І.І. Мечникова, пізніше – закінчила курси керівників при Центральному інституті вдосконалення керівних кадрів освіти м. Києва. Пропонували їй чимало керівних посад районного рангу, але на шальках терезів переважила все та ж любов до села, до його дітей.

Відчувши свого часу на собі всі незручності навчання в іншому селі (в Олексіївці на той час була восьмирічка), у Галини Никифорівни визріла думка про створення десятирічки, щоб олексіївські діти могли здобувати середню освіту у рідному селі. ЗОШ I-III ступенів було створено за сприяння покійних інспектора Анатолія Чернійчука та завідувача районного відділу освіти Віктора Локтя.

Проблем директору школи доводилося вирішувати багато. Це і спорудження шкільної майстерні, щоб школярі мали змогу набувати умінь і навичок трудового навчання, і блоку для шестирічок з метою переходу на кабінетну систему. А пізніше постало інше питання – створення навчально-виховного комплексу заради майбутнього тих же сільських діток, які, на думку педагога, не можуть мати якісну освіту без проходження курсу дошкільного виховання. І в цій загальній справі Галина Никифорівна відчула підтримку голови райради Святослава Огінського та начальника відділу освіти Людмили Семененко, за сприяння яких було створено у районі п’ять НВК, зокрема і Олексіївський. Дитячий садок розташувався у колгоспному будинку, де мешкав колишній голова колгоспу.

– Працювати в школі – цікаво, – ділиться своїми почуттями Галина Никифорівна. – Адже фактично проживаєш не тільки власне життя, але й життя своїх вихованців. А найбільшою нагородою кожному вчителеві є здобутки його учнів. Отже, живеш недаремно. Ти передаєш частинку свого таланту та вміння наступному поколінню, наступне покоління – наступному, і так – нескінченно. Напевне, в цьому і є сенс життя…

Звичайно, доля Галини Никифорівни не була б, напевне, такою повноцінною, якби не підтримка чоловіка Володимира Зіновійовича, який завжди розумів, підтримував дружину і допомагав їй, як це робить і зараз. Чималий внесок у становлення своєї доньки зробила і мама Надія Логвинівна, яка допомагала піднімати на ноги дітей – Олега та Людмилу.

Директор школи – педагог, психолог і вихователь, тактик освітнього простору і стратег навчального закладу, яким він керує! Сьогодні Галині Никифорівні доводиться не тільки викладати українську мову та літературу, етику, але й багато в чому допомагати своїм дітям, настановляти на правильний шлях, радити, дискутувати, пояснювати і, разом з тим, вміло і тактовно керувати освітнім колективом.

На цьому і стоїть, з цим і зустрічає свій ювілей Галина Стадник.