В Одесі, у провулку Маяковського, біля ґанку будинку № 7, де розмістився офіс Кредитної спілки "Україна", стояло не менше півтори тисячі обурених вкладників. Люди вимагали повернути їм гроші, які вони вносили для зберігання до цього накопичувального фонду. Але натикалися на черству відмову!
Міліція перекрила рух транспорту на цьому кварталі. Різнолика юрба збентежених обманом людей не знали, як поводитися на мітингу. Тому просто виливали свої емоції.
"У мене мама помирає, їй терміново потрібна операція. Мені необхідні гроші!" – ледве не плачучи, говорила одна жінка. "А я сам хворію, а ліки тепер ого скільки коштують?" – скрутно зітхав ветеран, що стояв поруч. Хтось за спиною розпачливо лайнувся: "Повісити б їх усіх". Молодий чоловік супився: "Треба вимагати! Вони не мають права віднімати наші гроші".
Голова КС "Україна" (КСУ) Михайло Савеліч, молодий чоловік років 29, зі зневажливим мовчанням дивився з-за спини дужого охоронця на громадян, що його оточували. Давати пояснення він явно не хотів, але все ж таки довелося. Відповідав він скупо, односкладово, без жодної нотки співчуття до 18 тисяч вкладників КСУ, які опинилися сьогодні в біді.
– Як ви збираєтеся працювати з тими, кому Ви винні гроші?
– У законодавчому порядку
– Скільки грошей перебуває на рахунку?
– Це комерційна таємниця
– Чи достатня ця сума, щоб повернути людям їхні внески хоча б без відсотків?
– Сума на рахунку... незначна.
– Чи набагато вона менша за загальні внески, внесені на початку?
– А як Ви гадаєте? Ми що, по-вашому, на грошах сидимо!
– Я вас запитую!..
– Гроші роздано у кредит. Кому? Ну... різним позичальникам.
Коли люди почали вимагати списки з іменами цих осіб, була відповідь, що дана інформація – конфіденційна.
Але подумалося: від кого її приховують? Адже найважливішим принципом роботи кредитних спілок є прозорість та звітність перед її членами. Голова начебто забув, що його оплачувана посада в цьому кріслі, так само як і зарплата усього іншого штатного персоналу разом із бухгалтерами, секретарками, охоронцями, забезпечується на кошти членів КС. Практично вони на свої кровні найняли його для провадження кредитних операцій та здійснення адміністративно-господарських функцій установи. Чи можна вважати законним та моральним створений зараз флер таємничості навколо грошей, які голові не належать і не ним зароблені? Крім великих внесків, до КСУ несли гроші, урізані від пенсій, люди похилого віку, бабусі, щоб відкласти собі на відспівування, студенти, які заощаджують стипендії на зайвій булочці, щоб допомогти своїм батькам, які бідують в селі. Напрошується висновок, що дані про фінансові переміщення загального капіталу КСУ, накопиченого по крихтах, ховаються від них не випадково. Це більше схоже на інсценівку фінансового краху.
У цьому переконує весь ланцюжок попередніх подій у КСУ. Проблеми наростали вже місяців два. З жовтня 2008 року припинилися виплати відсотків і видача депозитних внесків. Цього робити правління КСУ не мало права. Відсутність грошей компенсувалося поясненнями, що ці суми перебувають у кредитах, і обіцянками, що це тимчасова затримка, але незабаром усе піде як по маслу. Однак насторожувала нездатність правління КСУ одержати ці гроші у клієнтів-позичальників. На прохання громадян сказати, яких заходів вжито для виправлення ситуації і стосовно до яких конкретно позичальників, чулася знайома "вичерпна" відповідь: це – комерційна таємниця.
Під натиском обурених громадян М. Савеліч проговорився про те, що клієнтам надіслано листи. Але промовчав щодо реакції кредиторів на них. Тим більше, відвернувшись, не став відповідати і на журналістське запитання – чому це не зробили завчасно, адже ще влітку експерти ринку пророкували сьогоднішню ситуацію. Можна ж було взяти із позичальників гарантії повернення.
Ініціативна група, яка утворилася із 17 чоловік, з'ясувала, що усі договори відвезені чомусь до Києва. І ознайомитися із їхнім змістом немає можливості. Більше того, сам М. Савеліч та його працівник – голова наглядової ради Богдан Середа посіли свої посади усього кілька місяців тому і не володіють повною картиною переміщення грошей по рахунках. Акти прийому-передачі, складені із попередніми керівниками, де говорилося б про те, кому і в якій кількості гроші вкладників були передані і яким шляхом мають повернутися, нові голови тримають за сімома замками. А можливо, цих актів і зовсім немає?..
Як говорить член ініціативної групи Людмила Кольчева, питання – скільки вкладників перебуває у членах КСУ, так і зависло у повітрі. Усе з тієї ж причини: на ці списки теж накладено гриф таємності. Тепер оргкомітети, породжені у кожному районі міста та області, мають самостійно збирати вкладників, які мають членські книжки із позначками щодо одержання відсотків із внеску та договори із КСУ для обліку їхньої кількості. А заодно й для перевірки, чи усі відсотки грошового приходу записані до книжки. І чи правильно оформлено пайові внески. Є підозри, що частину їх можна віднести до неврахованих.
Зараз ініціативна група б'ється над завданням – як зібрати 3600 голосів, тобто 20% від загальної кількості членів КСУ. За наявності такої кількості людей вже можна наполягати на проведенні аудиту. Тоді, мабуть, вдасться громадянам довідатися, зрештою, що написано у фінзвіті за минулий 2007 рік і який зміст балансового звіту за 9 місяців поточного 2008 року. Із цим з'явиться реальне підґрунтя для аналізу, чи варто вірити продекларованому наміру голови КСУ взяти стабілізаційний кредит та довідатися, на яких умовах його можна буде погасити: адже в борг ніхто дарма не дає.
Один із вкладників Сергій Добровольський роздобув копії акта перевірки фіндіяльності КСУ на 1 жовтня 2008 року. Відповідно до нього за кредитами на рахунку значиться 55 мільйонів, а на депозиті – 380 млн гривень. На жаль, це не документ.
Далі за сценарієм виплата депозитів за поточними рахунками припинилася. Це сталося зненацька і без попередження. Потім шість днів двері КСУ були на замку. Це ще більше загострило тривогу громадян.
На мітингу, який відбувся на сьомий день, було остаточно втрачено віру у те, що КСУ – зона стабільності, як хвалькувато заявляв його рекламний буклет. З'ясувалося, що назва "Україна" зовсім не означає, що робота КСУ поширюється по усій території держави. Установа діє лише в межах Одеської області. Зате явно простежувалася паралель із "однофамільцем" – відомим банком "Україна", який так само раптово закрився і не розплатився зі своїми клієнтами.
Хто й наскільки тут винен, вкладники навряд чи самі розберуться. Не квапиться із проясненням ситуації і Одеське теруправління Держкомітету щодо врегулювання ринків фінансових послуг, хоча це його прямий обов'язок. Здається, тут є широке поле для діяльності податкових органів та досить матеріалу, який вимагає контролю з боку прокуратури. Принаймні прихід працівників ДС БЕЗ Приморського району вже вселяє надії на те, що махінаторів виведуть на чисту воду.
