Проблеми зі здоров’ям у нашого земляка одесита Олега Мурашка почалися в найквітучішому віці – 33 роки. Тобто, три роки тому. До цього Олег жив як усі звичайні люди. Хоча це, напевно, не зовсім точне визначення, адже професія в нього досить неординарна – астролог. Юнаком Олег працював кіномеханіком, зокрема і в Одеському планетарії (нині Пантелеймонівський храм). Тоді ж почалося його захоплення зірками, воно вилилося в шестирічне заочне навчання у Санкт-Петербурзькій астрологічній школі, а потім стало справою усього життя. Вірити астрології чи ні – це вже справа особиста, сьогодні поговоримо трохи про інше.
Отже, у 33-річного Олега почалися сильні болі. Виявилося, що вражені тазостегнові суглоби, почалися труднощі з пересуванням. Ліки не допомагали. Причина захворювання залишилася не зовсім зрозумілою: чи то порушення обміну речовин, чи то побутова травма, хоча якихось падінь Олег Мурашко не пам’ятає. А от наслідки вимальовувалися досить сумні: або термінові дорогі операції на обох ногах, або інвалідний візок до кінця життя.
Спеціальні протези виробництва США (титановий сплав плюс металокераміка) вдалося придбати завдяки допомозі Одеського міського управління соціального захисту. Перша операція пройшла в червні, а друга в жовтні нинішнього року. Лікарі дивувалися мужності Олега: операції досить важкі, зі складним реабілітаційним періодом, і зазвичай пацієнти збираються з духом не раніше, ніж через півроку. А Олег вичекав лише термін, необхідний для того, щоб медики переконалися: перша операція пройшла успішно, ускладнень немає. Питання знову впиралося у фінансування, однак і тут вдалося знайти підтримку. Кошти на другу операцію були виділені Одеською обласною радою.
Ми побували вдома у Олега наступного дня після того, як він зробив перші кроки – нехай поки що і за допомогою милиць. Настрій у нього був оптимістичний.
– Нещодавно був мій день народження, і друзі подарували чудовий м’яч, – сказав він. – Сподіваюся, що після цих двох складних операцій і обстеження мене переведуть із милиць на тростину, а до літа наступного року вже зможу грати у футбол. Звичайно, хотілося б сказати спасибі всім, хто надавав допомогу. Зокрема меру Одеси Едуарду Йосиповичу Гурвіцу, голові облради Миколі Леонідовичу Скорику, професору Олександру Миколайовичу Поливоді – завідувачу відділення ортопедії і травматології облклінлікарні, – він чудово провів ці дві операції. Я по собі вже відчуваю, що повертаюся до нормального життя у соціумі.
Як з посмішкою розповів наш співрозмовник, після операції він навіть став вищим на 3 сантиметри (до цього зріст віднімала зношена тканина суглобів). Тепер головне – реабілітація, включаючи регулярні прогулянки. Олег вірить у свою щасливу зірку і людей, які його оточують.
