Цю повновиду, з типовим сільським рум’янцем на щоках жінку добре знають всі мешканці Осичок. Любов Григорівна Конюченко вже майже 35 літ працює завідувачкою філії сільської бібліотеки. Вона обслуговує і дорослих, і дітей. Та Любов Григорівна не просто видає потрібні читачам книжки. Напевне, не один механізатор, не одна доярка та тваринник пам’ятають, як Любов Григорівна приходила на ферми, тракторні бригади із свіжими випусками, «Бойових листків», «Блискавок». Разом із хліборобами тодішнього колгоспу «Дружба» бібліотекарка «вела боротьбу» за високі врожаї зернових, цукрових буряків, соняшнику, овочів. У своїх рукописних листівках вона розповідала про передовиків колгоспного виробництва, а бувало, що й ганьбила ледарів та пияків.
Все те вже давно кануло в Лету. Тепер інші форми роботи з читачами, та Любов Григорівна опанувала і їх. Раніше ніхто не міг би й подумати. що в бібліотеці будуть так звані платні послуги чи електронні варіанти літератури. Нині все це реалії.
Свого часу в Осичках дуже славився фольклорний ансамбль «Осичківські вечорниці». Він був знаним не лише в районі, але і в області. Здобув звання народного. Любов Григорівна теж брала активну участь у виступах місцевих аматорів. Вона не тільки успішно провадила масові заходи в бібліотеці та школі, а ще й долучалася до тих, що готувалися працівниками місцевого Будинку культури.
Напевне, Осички одне з небагатьох сіл області, де й донині збереглася традиція святкування «Маланки», коли в ніч перед Новим роком за старим стилем, ряжені ходять від хати до хати, вітаючи односельців зі святом. Коли Любов Григорівна була молодшою, то теж брала участь у тих дійствах.
А коли треба було йти в поле, і не тільки із книгами чи агіткою, а й з сапою, йшла і нарівні з нормовичками шарувала буряки, кукурудзу, соняшник. Вдома, як кожна справжня господиня, тримала корову, а то й дві, свині, свиноматки. А як же інакше? Без цього в селі не проживеш. У той же час вона якісно виконувала професійні обов’язки. На запитання, які відзнаки має Л.Г. Конюченко, директорка центральної бібліотечної системи Світлана Арсентіївна Стукаленко сказала:
– Та їх у неї стільки, що всіх і не перелічити. Почесні грамоти обласного управління культури, районного відділу культури, адміністрації ЦБС, звання кращого бібліотекаря району.
Варто згадати ще таку сферу діяльності цієї жінки, як депутатство. Вона вже декілька скликань – депутат Осичківської сільради. І це звання вона несе гідно, бо не тільки справно ходить на сесії, а ще й чимало робить для своєї громади. Її турбує все: і благоустрій вулиць та громадських місць, і злагода в родинах. До свого депутата люди йдуть з різними проблемами. Якщо ж Любов Григорівна сама не може вирішити якесь питання, то обов’язково підкаже, до кого звернутися. Якщо ж сама не знає, то проконсультується в сільського голови, секретаря сільради, або і в когось із райради. І вона не афішує своїх громадських турбот. Скажімо, звернулася до неї жінка із скаргою на чоловіка, який пиячить, здіймає вдома бійки. Депутат будь-якими способами намагається владнати сімейну драму. Або проведе «крутеньку» розмову з тими односельцями, які викидають сміття в несанкціонованих місцях, а простіше кажучи, на вулиці або в парку, і вже того неподобства більше немає.
А до всього цього в неї ж ще є своя родина: чоловік, два сини, нині вже Бог послав дві невістки, два онуки та маленьку онучечку. Причому Любов Григорівна та її вірний супутник життя Михайло Іванович, який, до речі, все життя пропрацював механізатором, не просто виростили своїх синів, а ще зуміли привити їм любов до рідного краю, до свого рідного села. Обидва стали справжніми господарями.
А те, як Любов Григорівна вміє випікати хліб, калачі, різну здобу, знають не тільки в селі, а й у районі. Ще ніхто не пішов від неї без гостинця. Тому каравай дасть, тому калачик, а третьому гостеві баночку молочка чи вузлик сиру. Навіть на різноманітні масові заходи, які провадяться в районній бібліотеці, вона не приходить з порожніми руками. Величезні калачі з її селянської печі запам’яталися всім, хто був на ювілеї бібліотеки. А оці кумедні «ягнятка», що ви бачите на знімку, вона приготувала на конкурс «Кращий бібліотекар району», який провадився влітку минулого року.
Два роки тому Любов Григорівну Конюченко провели на заслужений відпочинок, проте вона продовжує працювати, не склала й депутатських повноважень. Те, що роки беруть своє, не заперечує. Тож, щоб всюди встигати, вона замінила свій велосипед на скутер.
– А що робити, – каже жінка, – нинішній темп життя такий, що на велосипеді за ним не встигнеш.
