...«На Арбате, в магазине, за окном устроен сад…» Як не дивно, але в зоомагазині з давнього вірша Агнії Барто можна побувати й зараз – адже він дотепер розташовується на тому ж місці. І водять туди вже своїх онуків (якщо не правнуків...) перші читачі вірша «Снегирь».
У багатьох містах є адреси, за якими протягом тривалого часу (інколи рахунок йде на сторіччя...) розташований той самий магазин, аптека тощо. І це важливо не лише для зручності місцевих жителів і особливо старожилів (яким не треба змінювати свої звички). Розташований на тому самому місці, найзвичайнісінький магазин стає невід’ємною частиною духовної та матеріальної пам’яті конкретного міста. Змінився соціальний лад, інше «тисячоліття надворі», але щось залишилося непорушним.
...Не так давно одесити попрощалися із Центральним гастрономом, який протягом багатьох десятиріч розташовувався на розі Дерибасівської та Преображенської, у будинку Пасажу. Щоправда, на той час він уже втратив своє значення «гастронома номер один» і став пересічним «маркетом». Однак досі дратує воцаріння на звичному місці «Ювелірного супермаркета»: вже занадто безцеремонно золотий телець прийшов на зміну меморіальному магазину. Втім, чи варто цьому дивуватися? Ласий шматочок землі з розкішною нерухомістю у центрі міста завжди можна вигідно продати й перепродати. І, звичайно, за дужками залишаються ностальгічні зітхання якихось там «старих одеситів».
Центральним гастрономом не вичерпується перелік зниклих символів минулого на Дерибасівській. Немає літнього кінотеатру «Комсомолець» та однойменного молодіжного кафе. Кондитерських магазинів «Лакомка» та «Золотий ключик». Причому якщо перший з них був просто магазином, то другий – фірмовим, від кондитерської фабрики імені Рози Люксембург. Характерно, що «Золотий ключик» замінили «Золотим яблуком» – теж ювелірним магазином. Потім, у зв’язку із капітальною реконструюється готелю «Большая Московская», і «Яблуко» зникло. До речі, про готелі... Крім «Большой Московской», реконструкції піддається ще один старожил Дерибасівської – готель «Спартак». Заради цього він був знесений і зараз на його місці – величезний будмайданчик, який невпізнавано змінив довколишній пейзаж. Звикнути до нього неможливо. Влада запевняє, що обидва готелі будуть відбудовані, зі збереженням історичних фасадів, до «Євро-2012». Залишається вірити (або не вірити?..) і чекати.
Втрат зазнала і книжкова торгівля на Дерибасівській: немає магазинів «Політична...», «Військова...», «Медична книга». Зникнення останніх пройшло практично непомітно, але коли на самому початку нового сторіччя зайшлося про ліквідацію Будинку книги (до речі, саме за цією адресою книжки «жили» ледве не з часів появи самого будинку), у народі почалися хвилювання, до яких владні та бізнес-структури поставилися із розумінням. Будинок книги змінив власника, дизайн інтер’єру, але зберіг свій профіль.
І ось, кілька місяців тому, його закрили «на поточний ремонт». І це одразу насторожило. Тим більше, що магазин зовсім не перебував у жахливому стані, що потребує негайних ремонтних робіт. Чи багато можна навести свіжих прикладів, коли якийсь об’єкт закривається на ремонт заради власне ремонту – тобто, з метою дати йому лад? У наш час «ремонт» – ознака перепродажу і, як наслідок, перепрофілювання об’єкта. Будинок книги мав відкритися вже минулої осені, але й донині стоїть законсервований (ремонтні роботи там не провадяться), дбайливо вкритий камуфляжем із новорічною атрибутикою.
Побоюючись гіршого (на підставі сумного досвіду останніх років), не можна не відчувати занепокоєння за долю аптеки Гаєвського. А як же інакше – адже вона розташовується на першому поверсі сумнозвісного будинку Руссова. Архітектурна перлина Одеси, він руйнується на очах «усього міста», невід’ємною частиною якого є і владні структури, покликані охороняти наше культурне надбання. Щоправда, обнадіює офіційна інформація, що будинок, все ж таки, буде відреставровано, але де гарантії, що нові господарі, у цьому випадку, не розпорядяться по-своєму його першим поверхом?..
Ситуація, аналогічна одеській, – і в Києві. Ось що писала у серпні минулого року газета «Сегодня»: «Вместе со старыми зданиями и киевлянами-старожилами уходят в небытие и любимые многими культовые и знаковые для столицы магазины. Их судьба предопределена месторасположением – почти все уникальные еще пару десятков лет назад крупные заведения торговли находились в центре столицы. Потому их и потеснили бутики и крупные магазины косметики. Киевляне смотрят на это с сожалением, и закрытие очередного популярного некогда магазина воспринимают как личную утрату». У переліку втрат – чотирнадцять (на той час) гастрономів та різних магазинів.
...Як зберегти історичну пам’ять міста, заповідні місця, які стали його символами? Яка охоронна грамота зможе їх захистити?
