Як уже повідомлялося в «ОВ», відкрито оновлений Будинок культури у селищі Суворовому. Право перерізувати стрічку було надано почесним гостям – голові обласної ради Миколі Скорику, першому заступникові губернатора Одещини Максиму Степанову, керівникам Ізмаїльського району. На сцені оновленого будинку при повному аншлагу культармійці дали концерт, кожен номер якого був присвячений учасникам реконструкції. На думку присутніх, ця подія стала багато в чому знаковою для всього району, адже селище свого часу було районним центром. І такий чудовий передноворічний подарунок означав новий етап соціального будівництва, відродження культури на селі.
...Ще порівняно недавно центр селища Суворового виглядав досить невиразно, що не могло не впливати і на настрої людей, які тут живуть. Остаточно занепав селищний Будинок культури. Але ж селищна художня самодіяльність споконвіку вважалася однією з найкращих у районі. Незважаючи на авральні умови, тут і далі діяли 14 творчих колективів, з них п'ять – удостоєних звання народних.
Розмова про необхідність капітального ремонту виникла ще за колишнього керівника громади селища, який розпочав проробляти кошторисну документацію. Нинішній селищний голова Петро Генчевський не просто підтримав цю ідею, а почав "пробивати" її далі. Ніколи не уникали проблем і керівники району. Але з самого початку передбачався великий обсяг роботи, а коштів районного бюджету могло вистачити тільки на косметичний ремонт, яким навряд чи вдалося б обійтися. Ситуація складалася так, що й сам будинок одного чудового дня міг просто завалитися. Такі побоювання загострилися після того, як навесні позаминулого року почала обвалюватися одна стіна. Одним словом, як у прислів'ї – не було б щастя, та нещастя допомогло. І "лід скрес"! Область розпочала фінансування ремонту. А перед тим визначився підрядник – Ізмаїльське міжрайонне ремонтно-будівельне підприємство під керівництвом Олександри Димитрової, яка чудово зарекомендувала себе на інших соціальних об'єктах району, зокрема і на реконструкції будинку у Ларжанці під сільську лікарняну амбулаторію.
...Недарма стверджують, що краще будувати нове, ніж ремонтувати старе. Як-не-як будинок, споруджений ще у п'ятдесяті роки минулого століття, тоді, коли селище було райцентром, капітальних ремонтів не знавав. І за визнанням будівельників, фактично на місці старого вони спорудили новий. Коштів знадобилося набагато більше, ніж думали спочатку. Але, як кажуть, не дуж – не берися за гуж – тільки за 2007 рік область виділила з бюджету розвитку 900 тисяч гривень. Не залишився осторонь і район, що спрямував сюди 255 тисяч гривень. Понад 131 тисячі – частка селищної ради, більше 20 тисяч передали місцеві спонсори. Це дає право говорити, що Будинок культури селища споруджували всією громадою.
Як і планувалося, Будинок культури селища був відкритий у середині грудня, рівно через рік після початку ремонту. Змінився будинок, змінився і центр селища, мешканці повеселішали!
Зустрічаючи гостей, селищний голова Петро Генчевський з гордістю і за селище, і за весь район говорив про те, як багато означає така підтримка побажань і сподівань виборців, підтримка культури на селі. Між іншим, це характерно в цілому для Ізмаїльського району, тому останнім часом тут почала активно відроджуватися художня самодіяльність, з'явилося чимало нових творчих колективів, зокрема і народних.
До речі, під час заздоровниць один з промовців так і сказав – після капітальної реконструкції селищний БК цілком може позмагатися за право проведення тут заходів не тільки районного, але й обласного масштабу. Радістю світилося обличчя головної іменинниці – директора БК Ірини Далакової. Не приховуючи сліз радості, плакали мешканці селища – ті, хто старші, хто пам'ятає, як все розпочиналося понад півстоліття тому, у час, коли існувала Ізмаїльська область, а селище було районним центром. Відкриття оновленого Будинку культури, було видно з усього, відроджувало у них надію, що, незважаючи на дуже нестабільну ситуацію, тут, у глибинці, не тільки збережеться стабільність, але і робитиметься дуже багато для людей.
Можуть сказати – чи не занадто багато дифірамбів? Аж ніяк – і це думка багатьох не тільки в селищі, але і в інших населених пунктах району, про що, до речі, говорили сільські голови під час заходів, присвячених Дню місцевого самоврядування. Тому й стали можливими не тільки реконструкція у селищі, але і розморожування довгобуду у сусідній Комишівці, і подальше виконання робіт щодо спорудження школи у Ларжанці, і спорудження ФАПу в Лощинівці, і поява шкільних автобусів. І це далеко не все. Той тандем, що існує на рівні району між двома гілками влади, прагнення діяти спільно дуже благотворно позначається на розв’язанні багатьох питань соціального будівництва. Судячи з усього, саме тому вагома і підтримка обласної ради та обласної держадміністрації. Тому що, як правило, допомагають насамперед тим, хто сам працює, засукавши рукави, а не займається політичними суперечками, чого, на жаль, у нашому соціумі забагато.
