Напевно, не в кожному районному центрі сьогодні можна побачити в дії Будинок побуту. У Роздільній він зберігся і, як за добрих старих часів, місцеві жителі можуть одержати тут майже увесь звичний спектр послуг, починаючи із перукарських і закінчуючи пошиттям одягу, ремонтом взуття. І основа цього колективу – майстри, які працюють на одному місці по 30 – 40 років.
– Колись це була артіль імені Кірова, в архіві зберігаються книги наказів, датовані 1946 – 1948 роками, – розповідає директорка Будинку побуту «Жемчужина» ТетянаМіхова. – За минулі роки неодноразово змінювалася назва підприємства та форми власності. Завдяки тому, що наші працівники – люди, віддані своїй справі, ми працюємо ритмічно і будуємо плани на майбутнє.
– Тетяно Миколаївно, а як давно Ви в «Жемчужині»?
– Прийшла сюди у 1991 році. Спочатку працювала інспектором відділу кадрів. У селах району тоді було багато наших підрозділів. Мене обрали головою громадської організації покупців. Доводилося також репрезентувати трудовий колектив на усіляких переговорах: ми були першими в районі, хто зайнявся приватизацією. У 1996 році комбінат став товариством із обмеженою відповідальністю. А вже наступного року мене призначили керівником.
У кожному цеху – досвідчені майстри. У перукарні – Людмила Яківна Касьян та Людмила Олексіївна Сазонова, у швейному – Валентина Дем’янівна Мельниченко. Ці жінки навіть у найважчі часи становили кістяк колективу. Молодих намагаємося опікувати, навчаємо усьому, що вміємо самі. Та й вони – здібні, талановиті люди, легко схоплюють нові віяння у професії.
– Сьогодні теж не найпростіший час. Як гадаєте, яку загрозу для колективу може викликати фінансово-економічна криза?
– Гадаю, що переживемо її без втрат. У нас же є досвід 1991 – 1996 років! Звичайно, конкурувати із валом дешевої китайської продукції, яка заповнила ринок, непросто. Наприклад, люди стають перед вибором – зробити замовлення на індивідуальне пошиття чи купити готову річ. А зараз і зовсім більшість змушена думати, насамперед, про хліб. Звичайно, обсяги робіт у цих умовах значно скорочуються. Але ми намагаємося бути гнучкими, і якщо послуга коштувала, наприклад, 20 гривень, поступаємося п’ятіркою. Але про скорочення не йдеться. Життя диктує – вибір завжди залишається за клієнтом, якщо здобули його довіру, він залишиться в нас. Не будемо вдосконалюватися – він знайде інших майстрів для ремонту своєї побутової техніки, годинників, замків або взуття, звернеться до інших інженерів програмного забезпечення, не до нас понесе білизну в прання, знайде кращого фотографа, не замовить в «Жемчужині» меблі, вікна та двері тощо.
– Ви перерахували значний список послуг, які надає комбінат. А що ще збираєтеся запропонувати роздільнянцям, якщо говорити про майбутнє?
– Сподіваюся, що незабаром у нас з’явиться сім нових робочих місць у цеху щодо виготовлення та ремонту трикотажних виробів. На сьогодні у стадії розробки бізнес-план, а устаткуванням цех укомплектовано.
– Сміливо!
– Ми не збираємося стояти на місці. Майстри зацікавлені у тому, щоб у них були постійні клієнти, а отже, стабільні заробітки. І хоча є попит і на дорогі послуги, переважно ми орієнтуємося на найпростішого клієнта і готові обслужити його якісно.
Наші майстри регулярно беруть участь у чемпіонатах перукарського мистецтва, які провадить «Укрспілкасервіс», у різних конкурсах. Зазвичай під час таких змагань ми робимо відео та фотозйомку. Чи варто говорити про те, як це допомагає в роботі! Посилаємо наших майстрів на курси підвищення кваліфікації. Молодь, яка пройшла навчання в училищах, коледжах та НВК, розташованих у Степанівці, Фрунзівці, Великій Михайлівці, Березівці, Степовому, Ширяєвому стажується на базі нашого комбінату.
– На останніх виборах земляки обрали Вас депутатом райради. І у Вас вже є нагорода за внесок у розвиток Роздільнянського району.
– До Дня незалежності мені вручили Почесну відзнаку «Честь та шана» від Роздільнянської райдержадміністрації. Серед інших нагород – годинник від Президента України, почесні грамоти. Наш колектив та моє ім’я занесені до Почесної книги «Укрспілкасервісу». У 2007 році голова обласної ради Микола Скорик вручив мені Почесну відзнаку.
– Які ж обов’язки поклали на Вас роздільнянці?
– Працюю в комісії з питань регуляторної політики та розвитку і підтримки підприємницької діяльності, торговельного та побутового обслуговування населення. Розроблено програму, розраховану до 2010 року, за допомогою якої збираємося реалізувати задуми представників малого бізнесу. Плануємо відкрити бізнес-центр. На засіданні Координаційної ради в жовтні розглядали нашу пропозицію, яка стосується інвестиційної привабливості Роздільнянського району. Зареєстрували Асоціацію підприємців, як громадську організацію. Поки що досягненнями не хвалимося, а ось на базі центру ці ідеї одержали б розвиток. Ми їздили до Ізмаїла, Котовська, інших районів, де накопичено досвід, який хочемо застосувати в себе.
– Кажуть, що Ви взяли під своє крило і громадську організацію інвалідів.
– Так, вона буде розташовуватися на другому поверсі будинку побуткомбінату. У районі 3 тисячі інвалідів, в Роздільній – понад половина з них. Звертаються до нас із різними проханнями, зокрема за коштами на придбання медикаментів, продуктів харчування для незаможних. До Дня інваліда підприємці підготували для них подарунки і вручили на сесії райради, продуктові набори розвезли за адресами.
– Тетяно Миколаївно! Напевно, є заповітні бажання, про які Ви згадували напередодні Нового року. І своєму колективу Ви сказали чимало добрих слів біля традиційної ялинки. Поділіться ними із нашими читачами.
– Про заповітне бажання я вже розповіла, це – створення в Роздільній бізнес-центру для підприємців. Дуже хотілося б, щоб райдержадміністрація пішла нам назустріч і виділила кошти із районного бюджету. Колегам я побажала здоров’я та більше клієнтів, які приходять до нас у Будинок побуту як до своїх добрих помічників та друзів.
