Майбутнєнауки– цеїїмолодівчені– вчорашністудентиіаспіранти. Чимживесьогоднімолодийфахівець, яксправизрозвиткомнаукивУкраїні, щочекаєїївмайбутньомуіякіперспективирозвиткунауковихзнань? Із цими запитаннями ми звернулися до професора кафедри теоретичної фізики ОНУ ім. І.І. Мечникова М.П. МАЛОМУЖА – людини небайдужої до молодого покоління вчених, яка знає їхні проблеми і потреби.
– Миколо Петровичу, як Ви оцінюєте нинішній стан науки в Україні?
– В цілому незадовільно. Відсутність достатнього фінансування з боку держави не дозволяє провадити якісь серйозні наукові дослідження. Сьогодні науку репрезентують люди за 60. Тобто віковий ценз не дозволяє говорити про наступність. От відійдуть вони, і хто продовжить їхню справу?
– А як же молоді вчені?
– Молодим вченим теж потрібні гідні умови для реалізації своїх здібностей. Це і обладнання, і відрядження за кордон на наукові конференції, і просто інтернет із сучасними технологіями, та і нормальні, сучасні комп'ютери. І, нарешті, гідна оплата праці на рівні європейських університетів.
– Миколо Петровичу, чому ми так відстаємо в розвитку науки?
– У нас є світлі уми, талановиті студенти, заглиблені в науку, але навіть таким людям потрібна підтримка, потрібна мотивація. А держава позбавляє їх цієї допомоги, більше того, ставиться байдуже до їхніх потреб. Ну, поміркуйте самі – вся матеріально-технічна база залишилася ще від радянських часів. Лише останнім часом була обладнана сучасна лабораторія. Про яку допомогу може йтися, якщо фінансування постійно скорочується. А що чекає на аспірантів? Мізерні зарплати, відсутність житла – це не ті умови, де плекаються таланти. В аспірантуру прагне усе менше студентів. Рівень знань неухильно падає.
– Тобто, говорити про розвиток науки в Україні передчасно?
– Звичайно. Держава ще не визначилася, які галузі науки їй потрібні, і чи потрібна їй наука в цілому. Адже жодних серйозних державних програм немає. Не провадяться на державному рівні жодні наукові дослідження. Є проекти окремих вчених, але їм теж потрібна підтримка. Та і скільки їх? 300 – 500 осіб, і вони теж мають потребу в стимулі, мотивуванні. Але до їхніх потреб не прислухається ніхто. Немає зацікавленості держави. У наш час в основному освоюються західні технології, доживають свої останні дні НДІ, а далі немає того прошарку вчених, я зараз говорю про кандидатів, докторів, доцентів, на яких зможуть спертися сьогоднішні молоді вчені-аспіранти. Наступництво втрачено.
Ще одним показником розвитку науки є присудження премій, грантів міжнародними комісіями – за 10 – 15 років цього в Україні не спостерігається. На внутрішньодержавному рівні можна говорити що завгодно, а от оцінка міжнародних комісій, вчених зі світовим ім'ям – це важливо.
– На Вашу думку, Україна незабаром зіткнеться із кризою науки?
– Ми вже це відчуваємо. Майбутнє науки – це молоді фахівці, їм потрібні мотивування, зацікавленість, відчуття підтримки. Цього немає. Молоді вчені не можуть реалізувати свої здібності, і хто займається іншими видами діяльності, на запрошення західних університетів виїздять за кордон. Звання вченого в нашій країні знецінено.
– Ви неодноразово бували з візитами в університетах світу, і напевно можете поділитися, чому такі популярні наші студенти на Заході?
– Це міф, пережиток радянського минулого. На західному ринку науки затребувані кращі. Ви зрозумійте, там теж багато своїх талантів, і що далі, то більше. Там сама життєва мотивація налаштовує молодих вчених на серйозне ставлення до науки, до навчання. Студенти розуміють, що без серйозних знань, міцної теоретичної бази вони не зможуть знайти високооплачувану роботу за фахом. А в Україні як справи? На яку високооплачувану роботу може розраховувати студент-фізик? Навіть продавець морозива одержує більше молодого фахівця. Про яку мотивацію може йтися? Але справді українські студенти прагнуть на Захід, розуміючи, що тут їх нічого не чекає. І несуть свій невитрачений потенціал в університети Заходу.
– Які напрями науки мають перспективи на розвиток в Україні?
– Відчутні перспективи мають математика і фармацевтика. Але розв’язувати треба проблеми науково-технічних спеціальностей: хіміків, фізиків, біологів. Коло завдань цих наукових дисциплін широке, саме вони можуть розв’язати проблеми екології, очищення води, енергетичні проблеми, загалом, ті насущні питання, які ставить перед нами день сьогоднішній.
– Реформа в сфері освіти здатна істотно поліпшити рівень знань сьогоднішніх студентів?
– Із приводу всіх цих нововпроваджень хочеться процитувати відомого Байкара Крилова: «А вы друзья как ни садитесь, все в музыканты не годитесь». Я вважаю, жодної нової системи немає. Просто змінена форма звітності. Тож про яке поліпшення рівня знань може йтися? Це все формальності. І попередня система освіти працювала непогано, вона давала міцних фахівців з фундаментальними знаннями. Насправді тести вводилися з метою поліпшення якості навчання і відповідно до знань студентів. Але це не виправдалося. В ідеалі система тестування добра, але на практиці ми маємо хаотичне її застосування, що неприпустимо.
– Який же Ваш прогноз на розвиток науки в Україні?
– Доки держава не навчиться поважати працю вчених, їхні розробки, дослідження, з увагою ставитися до їхніх потреб і проблем, не надасть їм належної підтримки, ні про який розвиток науки не може йтися.
