Людина іноді і не підозрює, скільки різних якостей у неї закладено. Але одного разу настає час, і вона дізнається про себе щось нове, заодно приємно дивуючи близьких ще однією гранню своєї особистості. Вікторії Кощук, начальнику відділу обліку і фінансової звітності КРУ в Одеській області, а нині заступнику начальника управління, участь у професійному конкурсі «Пані ревізор» у 2006 році допомогло переконатися в тому, що вона може вдало поєднувати відмінне знання справи, накопичений досвід і творчі здібності.
Як виявилося, вони мирно дрімали і чекали на свій час. Їхню власницю в першому турі конкурсу нагородили призом глядацьких симпатій і присвоїли звання «Міс чарівність». Запрошували брати участь багатьох її колег, а зважилася лише Вікторія Анатоліївна, яка лише підозрювала, що сильна, смілива і упевнена в собі жінка, це все – про неї.
Звичайно ж, до цього у неї були нагороди за заслуги в роботі. На честь 14-річчя вітчизняної контрольно-ревізійної служби голова обласної ради Микола Скорик вручив Вікторії Анатоліївні Почесну грамоту за професійну майстерність, досягнення в роботі. На видному місці в робочому кабінеті заступника і грамота Головного управління Державної контрольно-ревізійної служби. А от призи, отримані на конкурсі – це оцінка жіночності, своєрідності особистості. За словами Вікторії Анатоліївни, не так це просто, як може здаватися. Стільки випробувань довелось зазнати – не була впевнена, що впорається з усіма.
Дні, з яких складається її життя, влаштовані найзвичайнісіньким чином, як у багатьох: дім – робота. Донька Олена виросла, працює лікарем, онук навчається в школі. Тому, коли начальник контрольно-ревізійного управління Лілія Томашевська кілька місяців тому запропонувала нову посаду, довго розмірковувати не довелося: за плечима 12-річний стаж роботи в КРУ. Сумніватися в тому, що впорається, було б безглуздо. Довелося лише налягти на нескінченно складну законодавчу базу, що постійно оновлюється, для того, щоб полегшити свою працю, бути в курсі. Тим більше, що колеги звично консультуються у неї з безлічі питань, причому як у щоденній роботі, так і під час ревізій, у яких вона перевіряє, як поставлено облік і фінансова звітність на державних підприємствах області.
Робота поєднує в собі і бухгалтерську справу, і досвід економіста, і специфіку ревізора. Вікторія Анатоліївна, як фахівець, постійно вдосконалюється. Вірно служать цьому і напрацювання, зроблені ще в середині 90-х, коли в управлінні було всього два комп’ютери, а вона протягом декількох місяців скніла на рівні з розробниками програми з бухобліку і фінзвітності бюджетних організацій (пізніше програма стала відома фахівцям як 1-С). Сьогодні на столі заступника безліч книжок, присвячених головному в її житті – справі.
Чимало уваги Вікторія Анатоліївна приділяє і взаєминам у колективі, підтримуючи Л. Томашевську в тій думці, що колектив повинен діяти як єдиний механізм, бути дружним.
По вихідних вона любить бувати на причалі біля моря. Тут легко пригадується дитинство, захоплення астрономією, волейболом. За все, чого досягла, Вікторія Анатоліївна вдячна родині і друзям, у колі яких підтримується культ шанобливих взаємин, уваги до рідних, близьких людей, до колег. «Пані ревізор» дякує долі і за те, що начальницькі посади не звільняють її від головного призначення – бути жінкою, іноді слабкою і незахищеною.
