...Ось уже декілька днів біля будинку Вилківської міської ради збирається народ. Чоловіки із обвітреними обличчями – рибалки. І жінки, які завжди зніяковіло ховають натруджені руки. Це вони вирощують на маленьких городах у дельті Дунаю тонни полуниці, завалюючи нею весною усі одеські ринки. Це вони вирощують сотні тонн вишні, персиків, яблук. Сьогодні українська Венеція нуртує негативними емоціями.
Марія Тищенко:
– Минулого року за приписку човна до причалу ми платили по 80 гривень на рік, а тепер господар причалу вирішив, що ми, городники, повинні віддавати по 480 гривень! Але ж ще треба заплатити регістру і за техогляд човна. Нікого не хвилює, що в мене пенсія – 600 гривень...
Олександр Топтигін:
– Я в одній особі і городник, і рибалка. Якщо минулого року за приписку рибальського човна платив 130 гривень, то тепер з мене вимагають 1200! Крім цього, щороку я плачу за два техогляди свого човна, у мене двоє прав – любительські і права рибалки. А це усе – гроші! Це – не країна, це – суцільне піратство, це Сомалі № 2!
Олександра Рибакова:
– Крім судноремонтної бази, місто Вилкове не має промислових об’єктів, більшість людей виживає за рахунок городів та риболовлі. Я, наприклад, минулого року продала фруктів на 1000 гривень, і половину повинна віддати лише за приписку човна господареві причалу? Ми вимагаємо відродити міський причал! Говорять, щоб його відкрити, треба пройти 18 узгоджень, це довга й дуже дорога процедура, а в міській скарбниці грошей немає. А ми не можемо чекати! Незабаром треба починати обрізування виноградників, догляд за деревами. У рибалок – путина на носі. Власник причалу на це й розраховує: нікуди ми не дінемося – як миленькі заплатимо! Нікого не хвилює, що люди живуть на мізерні пенсії та мінімальні зарплати...
Микола Ізотов:
– Це місто заснували старообрядники та козаки. У нас човен – предмет необхідності, а не розкоші. Якщо вилківців не почують, люди вийдуть на човнах на Дунай і перекриють канал Бистре.
Мітингувальники підхоплюють:
– Так і зробимо, зупинимо судноплавство – нехай увесь світ довідається, до чого нас довели!
– А по-іншому на людей просто ніхто уваги не звертає!
– В інших містах дороги перекривають, а ми перекриємо Дунай!
Заспокоїти нурт пристрастей намагається міський голова, розповідаючи людям, яких заходів вживає виконком, міська рада, Кілійська райдержадміністрація. Добре, своєму мерові люди вірять – рейтинг Віктора Олександровича Поздняка на сьогоднішній день становить 73%!
Після мітингу історію проблеми розповідає перший заступник міського голови Іван Георгійович Соловйов:
– Причал, про який йдеться, раніше перебував на балансі комунального підприємства. У дев’яності роки, коли була криза, коли бюджетникам затримувалася зарплата, комунальне підприємство стало збитковим і не могло утримувати причал. За згодою міськради частину причалу придбав кооператив «Вилкове» – для обслуговування туристичних груп. Умовами продажу ставилося обслуговування міських човнів, тоді це коштувало 12 гривень на рік, і всіх влаштовувало. Цей кооператив потім узаконив за собою як причал, так і землю. Потім на базі кооперативу «Вилкове» організувався туркомплекс «Вилкове», у якого згодом причал викупила туристична фірма «Вилкове-Пелікан-Тур». На початку поточного року надійшла інформація про те, що єдиний у місті причал передано в оренду приватному підприємству «Налим» за 12 тис. грн орендної плати на рік. Новоявлений господар і підвищив ціну: для городників – у 6 разів, для рибалок – у 9 разів.
– Виконком міськради, депутати, жителі нашого міста висловили своє обурення ціновою політикою ПП «Налим», – говорить мер Віктор Олександрович Поздняк.– Ми попросили показати розгорнуту калькуляцію, і побачили, що на городників накладено витрати на утримання не лише причалу, але й п’яти рибальських станів на Дунаї. Калькуляція показала, що приватне підприємство має намір дістати прибуток близько 100 тисяч гривень! Виконком запропонував переглянути ціноутворення. За нашими підрахунками, городники повинні платити не більше 176 гривень на рік.
Сам «винуватець урочистостей» орендар причалу пан Солодовський не прийшов на зустріч із жителями Вилкового. Не побачили його і на сесії Вилківської міської ради, де розглядалося питання всенародного невдоволення. Щоправда, на сесію було подано нову калькуляцію: підприємець знизив плату з городників із 480 до 400 гривень, а для рибалок залишив на попередньому рівні – 1200.
В органів місцевого самоврядування немає важелів впливу на ситуацію: виконком не уповноважений вносити корективи до бізнес-плану, встановлювати рівень рентабельності об’єкта – усе вирішує приватник. Він диктує свої умови. Він взагалі може закрити причал – і тоді городники не зможуть потрапити на свої городи, а рибалки вийти на промисел (без оформлення відходу човна від причалу прикордонна застава просто нікого не випустить на Дунай). А це означає, що люди втратять засоби для існування.
Депутати ухвалили рішення сприяти створенню у Вилковому альтернативного причалу на базі колишнього колгоспного причалу, яким володіє приватний підприємець Антоніна Чернова. І, щоб мати право голосу, у витрати щодо поновлення причалу міська рада планує внести свою частку у розмірі 10 – 15%. А доки дана пропозиція буде реалізовуватися, керівництво району та мер Вилкового спробують вирішити питання щодо продовження терміну дії наявних дозволів виходу маломірного флоту на воду (їхній термін дії закінчується 25 січня).
За словами голови громадської організації городників, депутата Вилківської міської ради Ганни Овсянникової, городяни сподіваються, що міськрада та Кілійська райдержадміністрація, міська рада попрацюють результативно, що їм усіляко будуть сприяти обласна рада та відповідні служби облдержадміністрації. Вилківці поки що відмовилися від наміру перекривати судноплавство на Дунаї. Однак якщо протягом місяця-двох проблему не буде вирішено, люди будуть змушені організувати акцію протесту.
Підвищення цін на послуги причалу, що викликало хвилю обурення, – це лише маленький камінчик з гори проблем, під якою задихаються жителі нашої маленької Венеції. Докладніше – в одному із найближчих номерів.
