Надійка виховувалася в сім’ї освітян – Ольги Марківни та Павла Феодосійовича Брижків. Тож педагогіку завжди вважала своїм покликанням.
Після дев’ятого класу вступила до спеціалізованого ліцею при Ізмаїльському педагогічному інституті. По його закінченні стала студенткою англо-німецького факультету цього вузу. Викладати дипломований фахівець повернулася у рідну Осичківську школу. Тут працює десять років. За цей час здобула повагу серед своїх старших колег та щиру прихильність учнів і зуміла довести усім, що педагогіка – це справді її покликання. А нещодавно в цьому мали змогу ще раз переконатися як в районі, так і в області.
Давши згоду на участь у районному етапі конкурсу «Вчитель року-2008», Надія Павлівна Гриник не тільки зуміла гідно виступити, а й здобула перемогу. Тоді першу сходинку освітянського п’єдесталу за кількістю набраних балів вона розділила з вчителем фізики та інформатики Кам’янської школи О.Ю. Бринзею, який уже вдруге виборював звання «Кращого вчителя року». Тож репрезентувати Савранщину на обласному етапі конкурсу вони поїхали удвох.
В результаті тривалої та виснажливої боротьби із найсильнішими суперниками, вперше представниця Савранського району зуміла посісти перше місце в обласному конкурсі «Вчитель року» в номінації «Іноземна мова».
Тож ми вирішили з перших уст поцікавитися, чим смакує така вагома перемога.
– Надіє Павлівно, скількох суперників Вам вдалося обійти?
– Обласні змагання освітян тривали п’ять днів. Звання кращого викладача іноземної мови намагалися отримати 25 конкурсантів з різних куточків області, міст і сіл, із гімназій і звичайних шкіл.
– Який з етапів змагань Вам видався найскладнішим і чому?
– Як на мене, то кожен з них по-своєму був цікавим і давав можливість учасникам проявити себе з різних сторін. Скажімо, психологічне тестування, яке провадилось першого дня, визначило наші природні здібності та ще нерозкриті можливості. Фахова контрольна робота перевірила рівень наших теоретичних знань. До речі, за складністю завдань вона відповідала вимогам вищих навчальних закладів. Застосування набутих знань на практиці, а також педагогічну майстерність ми демонстрували під час відкритого уроку.
– Це був чи не найвідповідальніший етап. Чи не так?
– Напевне, що так. Мені випало вести урок в 9 класі гімназії № 4 за темою: «Плани на майбутнє». Коли я відчинила двері класу, то побачила перед собою одинадцять пар допитливих дитячих очей і... 13 суворих суддів. Тож певний стресовий момент довелось пережити, але він швидко минувся. Контакт з учнями налагодився досить легко, бо це спеціалізований навчальний заклад, і вивченню англійської мови тут приділяють особливу увагу. Діти активно долучилися до процесу навчання, тож урок пройшов у невимушених і творчих обставинах. Єдине, через що довелось похвилюватися, – обов’язкове використання під час уроку мультимедійних засобів інформації. А оскільки навиків користування цифровою апаратурою у мене не було, то я вийшла з ситуації за допомогою старого перевіреного методу – кількох листків ватману і фломастерів. Здається, вийшло непогано.
– Після відкритого уроку Ви вже, напевне, сподівалися на перемогу?
– Зовсім ні, бо набраних за попередні конкурси балів нам не повідомляли. До того ж ще на електронних носіях потрібно було презентувати власний педагогічний досвід. А вже після цього конкурсу, визначивши переможців з усіх номінацій, нас зібрали разом для проведення завершального етапу-конкурсу: «Домашнє завдання», під час якого кожен учасник мав змогу продемонструвати свої музичні, вокальні, декламаторські здібності, а також розповісти про своє захоплення, повідати про власну життєву стежину. А по завершенні усіх цих конкурсів оголосили переможців за номінаціями та ім’я супер-фіналіста.
– Що змінилося після перемоги для Вас і у Вас?
– Завдяки участі у цьому конкурсі, я познайомилася з цікавими і талановитими людьми, знайшла нових друзів, з’ясувала для себе, над чим ще повинна працювати, щоб вдосконалюватися професійно. Та головне – я стала впевненішою у собі, своїх силах і можливостях. А здобута перемога для мене – це наступний етап випробувань, але вже на Всеукраїнському конкурсі, який проходитиме у квітні в Києві.
– Яку мету ставите перед собою?
– По-перше, гідно репрезентувати не тільки наш район, а й Одещину. А це вже велика відповідальність за можливості, увійти до півфіналу. А якщо пощастить, то позмагатися за перемогу.
– Надіє Павлівно, звідки черпаєте наснагу у праці, для змагань?
– Я безмежно вдячна своїм батькам, тим вчителям, які траплялися на моєму життєвому шляху, та найбільше я вдячна моїм учням, заради яких я щодня заходжу до класу і навчаюся у них.
– Дякуємо за розмову і бажаємо Вам подальших успіхів на педагогічній ниві.
