60-річний ювілей відзначив начальник єдиного в Україні Одеського госпрозрахункового ветеринарно-санітарного загону Володимир Миколайович Козлов.
Він народився у селі Згурівці під Києвом. За порадою батька, який працював зоотехніком, закінчив ветеринарний факультет Майнівського радгоспу-технікуму. 32 кілометри до навчального закладу частенько доводилося долати пішки. І лише іноді – на велосипеді. Директором технікуму була надзвичайна людина – Юхим Григорович Ретта. Льотчик, який залишився без ніг у роки Великої Вітчизняної, полковник, він дуже любив коней і прищеплював цю любов студентам. У радгоспі-технікумі навіть була своя стайня.
Закінчивши технікум з відзнакою, Козлов міг обирати, де працювати далі. Поїхав до радгоспу «Баштанського» Баштанського району Миколаївської області. Почав набиратися практичного досвіду, вступив до сільгоспінституту із твердим наміром стати кваліфікованим ветеринарним лікарем. Коли перевівся на заочну форму навчання, одразу призвали в армію. Проходив її Володимир Миколайович на острові Даманському як інструктор-собаківник.
Потім йому довелося попрацювати заступником директора, директором радгоспу "50 років Жовтня" Біляївського району, головним ветеринарним лікарем об'єднання виноградарських радгоспів у Тарутинському районі, головним ветеринарним лікарем Тарутинського району, в облветстанції.
На думку Володимира Миколайовича, госпрозрахункові ветеринарно-санітарні загони обов'язково повинні працювати у кожній області, і ось чому:
– У 1973 році до нас завезли африканську чуму свиней, – згадує Володимир Миколайович. – Отож, лише завдяки злагодженим діям усіх служб, зокрема і мобільних, вдалося швидко локалізувати вогнище інфекції, відстріляти поголів'я у радіусі 100 кілометрів, заборонити вивезення свиней і свинини. Саме це не дозволило інфекції поширитися і знищити все свинопоголів’я. На жаль, в Іспанії, на Кубі, у Греції африканська чума знищила свиней повністю. Їхні служби не змогли гідно протидіяти. Тому у нашій прикордонній області, через яку проходить чимало вантажів і проїжджає чимало іноземців, існування ветеринарно-санітарного загону життєво необхідне. Брали ми участь і у локалізації спалаху пташиного грипу в Одеському зоопарку. Протягом двох тижнів лікували птахів, обробляли їх формаліном і молочною кислотою. І нам вдалося врятувати 70% птахів. Шуліки збереглися всі, вдалося врятувати фламінго, які коштують по 12 – 15 тисяч доларів.
Не менш категоричний досвідчений спеціаліст і у думці щодо роздержавлення ветеринарної служби:
– Через дефіцит коштів зараз навіть медичні заклади погано фінансуються. За цих умов уникнути роздержавлення ветеринарній службі, гадаю, не вдасться.
На мій погляд, абсолютно правильним шляхом пішли у місті Одесі, створивши епідзагін, який складається з 14 чоловік. Його завданням буде проведення щеплень тварин. Такі самі підрозділи, що складаються хоча б з 3-4 чоловік, потрібні і у районах області. Такий підхід допоможе підтримувати епізоотичну ситуацію у нормі за умов роздержавлення служби. Щоправда, на забезпечення таких загонів треба обов'язково знайти фінансування.
Якщо говорити про приватників, то 11 фірм у нашій області мають ліцензії на проведення робіт з дезінфекції, дератизації, дезінсекції. Але змусити їх виконати необхідні роботи швидко і у потрібних обсягах ніхто не має права. Вони їх виконують тільки відповідно до попередньо оплачених договорів.
Щодо ролі самої ветеринарної служби, то за рубежем без дозволу ветеринарного фахівця виробляти тваринницьку продукцію нікому не дозволять. Цієї жорсткої вимоги неухильно дотримуються, тому що від цього безпосередньо залежить не лише здоров'я, але і життя людей. Хотілося б, щоб ми вчилися на чужих, а не на своїх помилках. І запозичували справді прогресивний досвід.
