13 лютого у міжнародному аеропорту «Бориспіль» здійснив посадку лайнер Іл-62 авіазагону Державного управління справами Секретаріату Президента України з екіпажем багатостраждального суховантажу «Фаїна». З 25 вересня, дня захоплення судна сомалійськими піратами, обіцянок от-от звільнити корабель із вантажем військової техніки прозвучало так багато, що й члени громадського комітету «Фаїна». SOS!», і родичі моряків намагалися, по можливості, не вступати у контакт із пресою. Щоб не наврочити.
Українських і закордонних журналістів привезли вранці в головний аеропорт країни заздалегідь, – за дві години до приземлення повітряного судна. Кожний з журналистів був підданий ретельному особистому огляду. На летовище пустили лише небагатьох давно відомих особистій охороні Президента В. Ющенка телеоператорів і фотокорів. Іншим довелося томитися біля зали офіційних делегацій. Родичі моряків з «Фаїни», які окремо прибували хто з Києва, а хто – з Одеси, спілкуватися із пресою навідріз відмовлялися. Аргументів на користь такої лінії поведінки в кожного було задосить.
Наприклад, у Світлани Мегладзе, матері стюарда «Фаїни», журналісти прагнули дізнатися про таємничий дзвінок з Одеси, зроблений з терміналу грузинської компанії мобільного зв’язку ще у вересні-2008. Хтось, хто побажав залишитися невідомим, інформував співрозмовника з неблизької Африки не тільки про «Фаїну», яка щойно відчалила, а й про технічні характеристики кожного з типів озброєнь, що були на судні й призначалися Кенії.
На тлі цього витоку інформації (як повідомило одне київське видання, її джерело обіймає солідний пост у Службі зовнішньої розвідки) нарікання Віктора Ющенка на підступи «міжнародної мафії» збагатилися несподіваним забарвленням. Можливо, до «референтної групи», що має вихід на сомалійських піратів, входять не тільки окремі високопоставлені українські чиновники, але і їхні колеги із Грузії, нового «стратегічного партнера» нашої країни.
Ще одна доволі цікава деталь: інформацію про хід переговорів і наступних планів української влади відносно суми й способу передачі викупу в неспокійну африканську державу передавали не лише сомалійські студенти (як про це вже повідомляли «ОВ»), а й «кроти», що засіли ледве не в самому «кризовому штабі». Українських розвідників ці «зливи» настільки «дістали», що протягом двох останніх тижнів СЗР відмовлялася ділитися добутою інформацією навіть із самим главою штабу Степаном Гавришем, першим заступником голови нашої Ради національної безпеки.
…Зустріч моряків «Фаїни» анітрохи не була схожою на барвисте шоу (ретельно вивірені виступи родичів моряків, «перехідні» пишні букети й інший реквізит) з їхніми попередніми колегами по нещастю з корабля «Леманн Тімбер». Не в останню чергу через демонстративну відмову оточення Ющенка мати справу з політконкурентами з Партії регіонів. Омбудсмен Верховної Ради Ніна Карпачова, котра входить до першої п’ятірки виборчого списку ПР, не потрапила в польотне завдання президентського спецлайнера й була змушена добиратися до Момбаси своїм ходом. Ніна Іванівна безуспішно намагалася підтримати шляхетний план української частини екіпажу – перш за все поховати капітана-росіянина Володимира Колобкова (він помер від серцевого нападу ще наприкінці вересня) у його рідному Санкт-Петербурзі, а вже потім повертатися до Києва.
Керівництво української делегації на чолі з генералом армії Миколою Маломужем (главою Служби зовнішньої розвідки) і заступником глави президентського Секретаріату Андрієм Гончаруком таки змусило екіпаж «Фаїни» не вибиватися із заздалегідь складеного службою протоколу робочого графіка Віктора Ющенка. Моряків після приземлення на землю Київщини запросили в підігнаний до трапу автобус і в супроводі міліцейського ескорту повезли в «Феофанію», – Республіканську клінічну лікарню для української номенклатури. Журналістів, що намагалися прорватися до звільнених заручників, силовики у формі професійно відтіснили подалі. Повторюючи при цьому, мовляв, люди виснажені і фізично, і морально, – а ви до них зі своїми мікрофонами!..
Двох недавніх бранців поближче до преси усе ж підвели; та ті нічого нового, окрім вже багаторазово надрукованого у ЗМІ (постійні знущання з боку піратів, «надлегке» годування один раз на добу та ін.), додати не змогли. Або ж не забажали.
Трохи багатослівнішим був одесько-ізраїльський бізнесмен Вадим Альперін. На відміну від омбудсмена, до складу офіційної делегації України його включили без жодних вагань.
– Нас увесь час спантеличували, придумуючи все нові й нові умови звільнення судна й екіпажу, – говорить власник «Фаїни» (за чутками, вхожий до кабінету Віктора Ющенка – авт.). – Пірати, що господарювали на кораблі, належать до різних кланів, вони некеровані, піддані панічним настроям. Особливо це проявилося після одержання скинутих їм з гелікоптера $3, 2 млн. На «Фаїну» відразу почалося справжнє паломництво. Близько сотні озброєних людей по кілька разів перераховували кожен свою частку. Потім групами відпливали від судна. Ті, хто залишалися на «Фаїні», очікували підступу: їм здавалося, що американці (їхні судна вже давно перебували в зоні НП) для всіх приготували якусь пастку. Лише після того, як дві групи благополучно зійшли на берег, «евакуація» стала проходити жвавіше. Моряки були в неймовірному напруженні аж до відплиття останнього пірата...
Віктор Ющенко, спілкуючись із родичами моряків, зауважив: незвично велика сума викупу – наслідок поінформованості піратів щодо кількості й якості перевезеного «Фаїною» українського озброєння; за інших обставин вони навряд чи поводилися б так нахабно. Переговори ускладнювалися ще й родовою роз’єднаністю морських розбійників. Чотири центри впливу, кожний з яких вважав себе головним, підтримували до того ж стійкий зв’язок із «координаторами» з декількох досить шановних країн.
– Я вже дав доручення МЗС України звернутися до дипломатичних кіл цих держав, щоб ті пояснили, на яких підставах представники цих країн втручалися в хід переговорів про звільнення судна, – сказав Президент (столичне видання, що повідомило цими днями деякі сенсаційні подробиці «піратської» історії з посиланням на джерела в розвідслужбі, натякнуло: у захопленні «Фаїни» зацікавлена... Росія, оскільки прагне витиснути Україну з досить прибуткового африканського ринку торгівлі зброєю).
Екіпаж суховантажного судна, як повідомили у прес-службі Глави держави, згодом реабілітується в «Феофанії» (швидше за все, доступ на територію клініки на цей період істотно обмежать) та у кількох інших висококласних медичних закладах, що належать Державному управлінню справами Секретаріату Президента України. До цього моряки відсвяткують своє повернення у родинному колі: хто – на Одещині, хто – на Миколаївщині, а хто – в Криму. Тим часом контррозвідники спробують проаналізувати всю наявну в них інформацію, щоб виявити усіх членів української частини «міжнародної мафії». А головне, – забезпечити доказову базу, що буде невдовзі вкрай затребуваною в суді. Кого орієнтовно зроблять «крайніми», з огляду на наближення президентських виборів, ворожити особливо не доводиться.
...15 лютого у кенійському порту Момбаса з борту суховантажного судна нарешті зняли 33 українські танки, установки залпового вогню, гранатомети і боєприпаси. Командування збройних сил Кенії стверджує: вся ця техніка згодом активно використовуватиметься під час бойового навчання її вояків.
