...Багато односільчан, як і раніше, називають її Валею, Валечкою. І в цьому немає нічого дивного: адже Валентина Григорівна Давуденко, сільський голова, – у Бузиновому народилася, виросла. І усе її життя – на очах у людей. У недалекому минулому Валентина Григорівна очолювала районний Центр зайнятості і, напевно, навіть уявити не могла, що попереду в неї – така заморочлива, відповідальна і почесна посада. Бузинівська сільрада – це, крім Бузинового, ще чотири села: Баланине, Прохорове, Верхній та Нижній Куяльник, у яких мешкають, у цілому, близько двох тисяч чоловік. І в усіх разом, і в кожного окремо – проблеми, які треба розв’язувати. Обравши сільським головою Валентину Григорівну Давуденко, вони не помилилися: ніхто не йде від неї без відповіді або поради.
– Я народилася у цьому селі, мешкаю тут. Працювати, звичайно, нелегко, але, разом із тим, цікаво: хочеться зробити щось для людей, – для тих, кого знаєш усе життя. Ось і намагаємося... – говорить Валентина Григорівна. – За цей період проклали водопровід у Баланиному, частково – у Бузиновому. Тобто, проблема водопостачання зрушила з місця. Вже готова документація на газифікацію села Баланиного. У Бузиновому газ є, у Прохоровому – і газ, і вода. Відремонтували частину доріг у Бузиновому та Прохоровому. Відновили роботу ФАПу у Верхньому Куяльнику: приміщення там було, ми відремонтували його. Крім цього, у нас ще один ФАП – у Баланиному. Ну, а мешканці нашого села за медичною допомогою до Іванівки їдуть – добре, вона зовсім поруч. Що ще?.. Налагоджуємо освітлення у Бузиновому. У клубах, що в Прохоровому та Баланиному, робимо невеликий ремонт – власними зусиллями, як можемо...
Багато це – чи мало? За скромних можливостей – непогані досягнення. Неважко зрозуміти: були б кошти, зробили б більше. З людьми, вважає Валентина Григорівна, завжди можна домовитися. А ось із браком фінансів справлятися складно – бюджет не гумовий. Із вдячністю та ностальгічним зітханням пригадується час (зовсім недавно це було), коли в районі діяв Фонд соціальних інвестицій. За рахунок коштів цього Фонду вдалося прокласти майже два кілометри водопроводу (ще частину – за рахунок обласного та районного бюджетів та коштів населення). На відсутність уваги Бузинівський сільський голова поскаржитися не може. Допомагають і депутати, і члени виконкому. Серед вірних помічників – панотець Олег, священик у селі Прохоровому, Олена Іванівна Багрова, завклубу у Бузиновому. Але, насамперед, треба назвати районну раду та районну адміністрацію. Валентина Григорівна Давуденко наводить приклад, на перший погляд, не найпоказовіший, не "глобального масштабу". Коли вона прийшла сюди працювати – у приміщенні сільради, колишній конторі колгоспу, не було опалення. Завдяки допомозі райради поставили конвектор. Але ж могли б відмахнутися: "Як хочете, так і виживайте..."
На 2009-й – складний, кризовий рік, плани у Валентини Григорівни скромні:
– Хотілося б завершити прокладання водопроводу у Бузиновому. Одне з головних завдань для нас – упорядкувати тутешній цвинтар. Знаєте, це наш біль... Добре, що щовесни Центр зайнятості направляє людей на громадськіі роботи, і за рахунок цього ми хоча б трохи впорядковуємо цвинтар до Великодня, до Дня Перемоги. Але цього недостатньо.
Як справжній керівник, Валентина Григорівна Давуденко піклується не лише про матеріальну сторону життя своїх земляків, але й про духовну. І підтримка культури – один із пріоритетів її діяльності. Під одним дахом із сільрадою перебуває бібліотека, для якої Валентина Григорівна, як вона сама говорить, відвоювала зручне приміщення. Раніше бібліотека розташовувалася при клубі (і книгам, і читачам там було затісно), потім – на другому поверсі будинку сільради. А на нове, треба думати, постійне "місце проживання", переїхала незадовго до нового року.
Втім, у це нелегко повірити: так затишно тут, так вже обжито "храм книги". Матеріали для тематичних виставок підібрані не лише професійно, але з любов'ю, вигадкою. Роздільники для книг, журнал читацьких відгуків художньо оформлені. Насичені матеріалами та дуже гарно виглядають відділ для найменших читачів, куточок народознавства. А господиня бібліотеки – Тетяна Олександрівна Черкасова – на цьому не зупиниться. І усе робить своїми руками, і постійно в неї – нові ідеї. Ніхто не примушує Тетяну Олександрівну писати історію села – вона сама почала збирати спогади старожилів, фотографії. І вже заповнює солідний альбом. Жоден культурний захід не обходиться без цікавих книжкових виставок. Великою популярністю користується клуб аматорів поезії "Веселка" при бібліотеці. На брак читачів Тетяна Олександрівна не скаржиться, намагається задовольняти запити вчителів, фермерів, малят та старших учнів. Активна читачка бібліотеки – Валентина Григорівна Давуденко. Ось якби ще тепло в бібліотеці було... І це – одна з турбот сільського голови.
