Схоже, що психіатри, психотерапевти і психологи в Україні стають найзатребуванішими. Згодний з народним депутатом Ганною Герман, яка запропонувала вищому керівництву країни та парламенту пройти психіатричне обстеження. А чому б і ні? Вони, «неабияк втомлені», найчастіше ухвалюють такі державні та міждержавні рішення, які в суспільстві останнім часом сприймаються як неадекватні. Ми, споглядаючи сварки високопоставлених осіб, бійки в парламенті, принизливі, м'яко кажучи, безтактні образи один одного, використання навіть ненормативної лексики, що не сходять з екранів телевізорів, неабияк втомилися за останні чотири роки від цієї загальнонаціональної трагікомедії. Втомилися й піддалися хаосу. Погодьтеся, таке враження, що ми всі з вами в одному великому будинку для божевільних. Дратівливі й похмурі, байдужі й малодовірливі, обікрадені, доведені державою до розпачу... Про яку довіру може йтися, якщо немає довіри між Президентом і Прем'єр-міністром?
Судіть самі. На нараді з мерами міст України Юлія Тимошенко спад виробництва позначила у 16%, а Віктор Ющенко – у 32%. Хто правий? Правий лише НАРОД, у якого вичерпується терпіння. А як воно не вичерпається, якщо, за статистичним даними, у порівнянні з минулим роком, вже заощаджують на одязі 47%, на їжі – близько 30% населення, а ось на ліках ми не заощаджуємо. Тому що своїх, вітчизняних, майже немає. Чи знають там, нагорі, що при лікуванні від грипу однієї дитини із сімейного бюджету витрачається на імпортні ліки у середньому 500 – 800 гривень? А якщо дітей двоє-троє? І як результат, останнім часом нерідкісним явищем стали суїциди: понад 150 тис. наших співвітчизників покінчили життя самогубством з різних причин, з них 8,2% пішли з життя саме через грошові втрати. Люди перестають вірити собі, опинившись у безвихідній ситуації. Напередодні Дня захисника Вітчизни покінчив життя самогубством наш земляк (зразковий трудівник, батько та чоловік), один з обманутих владою протестуючих автоперевізників. І таких обманутих вкладників і позичальників банків, безробітних, знедолених старих і дітей – сотні тисяч, якщо не мільйони. Важко повірити статистиці: нібито, в Україні сьогодні 1 млн безробітних. Якщо врахувати, що в середньому в сім’ї 3 особи, то знедоленими виявляються вже 3 мільйони. Пишу статтю і сам собі дивуюся: усі статистичні дані піддаю сумніву. Ото вже недовіра до офіційних цифр!
Але, навіть крім мого скептицизму, багато фактів і цифр просто пригнічують. Виявляється, 90% продуктів, які ми з вами вживаємо, неякісні (уявляєте, яке «здорове» українське покоління росте!). З 18 молочних підприємств нашої області працює лише 6. Незабаром молочні та інші продукти харчування стануть не лише дорогими, але й дефіцитними. До речі, минулої суботи мій сусід о 19.00 відвідав супермаркет «Аеропортовський». Виявляється, за його словами, там можна було у футбол грати. А ви можете знайти ще одну країну у світі, крім України, в якій повно зерна, а хліб дорожчає? Наші фермери зараз розмірковують: сіяти чи не сіяти? Нові кредити держава не дає, старі – не пролонговані, а уряд виділив як допомогу лише 226 млн грн. Так це ж для них – обгризена кістка...
Обласна статистика, якій я більше довіряю, свідчить: у січні 2009 р., у порівнянні із січнем 2008 р., обсяги випуску продуктів харчування та напоїв скоротилися на 25,2%, обсяги промислового виробництва – на 22,3%, хімічної та нафтохімічної промисловості – на 54%, машинобудування – на 67%...
А з Кабміну все частіше й частіше звучать оптимістичні рапорти: МВФ допоможе (до речі, це ще під великим сумнівом!), кредити в Росії та в інших країнах світу візьмемо (за які будуть розплачуватися наші діти й онуки!), спад ВВП менший, ніж у розвинених державах (хоча всі аналітики говорять зворотне!)... То що, нас навмисне обманюють чи це результат стану здоров'я?.. Можливо, на це запитання дадуть відповідь лікарі-фахівці?..
На мій погляд, властолюбство, що стало надміру цінною ідеєю, загрожує перерости у хворобливий стан. Його симптоми – безкомпромісність, самозакоханість, самовпевненість та алогічність у риториці (слухати лише себе!), я вже не кажу про поведінкову сторону окремих «майстрів» публічного слова...
Тим часом Прем'єр далі сперечається із Президентом, у коаліції ділять посади... Але... «вы, друзья, как не садитесь, все в музыканты не годитесь!..» Згадав класика, тому що, як і багато хто, не можу мовчати....
P.S. Повірте, не ставив за мету нагнітати страх. Ми повинні думати, як нам далі жити, на кого орієнтуватися в цьому житті, кого обирати і за ким іти.
