На тиху і затишну вулицю Утьосова в центрі Одеси мене привів лист, до редакції його надіслали мешканці будинку №13. Ось що вони пишуть:
«Наш будинок перебуває на балансі ВАТ «НДІСЛ». У травні 2008 року на зборах мешканців ми ухвалили рішення щодо створення ОСМБ (з надією на краще його назвали «Відродження», ред.). Незабаром одержали свідоцтво про реєстрацію, датоване 30 травня 2008 року. Своїм головою обрали Катерину Фомічову. Але справа в тому, що приступити до роботи ОСМБ не може, тому що інститут не віддає будинок на баланс об’єднання».
Напевно, ще не так давно багато одеситів заздрили тим, хто оселився в цьому гарному чотириповерховому будинку: на першому – магазин, у цоколі – допоміжні приміщення, у підвалі – комірчини, де можна зберігати запаси на зиму. Але згодом будинок почав старіти: якось непомітно зістарилося чудове ліплення, з балконів обвалилися «архітектурні надмірності», небезпечно оголивши прогнилі дерев’яні балки. Покрився зморшкуватими тріщинами фасад.
Господар будинку, колись дуже відомий у країні інститут, зубожів, перетворився у малопривабливий для держави об’єкт. Будинок не ремонтувався. Але його володіння, як і раніше, становлять цінність, оскільки їх можна продати. Звідси і історія виникнення скарги. За логікою речей і за законом, інститут повинен був передати будинок об’єднанню. Але не передав. Редакція надіслала на адресу директора НДІСЛ копію листа із проханням роз’яснити, у чому все ж таки справа. У відповіді, підписаній директором НДІСЛ Ю. Сандулом, говориться: «Житловий будинок по вул. Утьосова, 13, ...належить Фонду держмайна. Виходячи із цього, ВАТ «НДІСЛ» не має права на передачу будинку на баланс ОСМБ «Відродження», при цьому дуже зацікавлене в цьому, тому що наша організація з причини захоплення рейдерами вже понад рік не працює. Утримувати ж будинок у технічному стані за рахунок тих 30% мешканців, які оплатили комунальні послуги, ніяк неможливо...»
Така відповідь, на перший погляд, могла би здатися переконливою. Якби не низка «але». Одне з них, наприклад, наштовхує на запитання: як же так, майно державне, разом з тим, комусь дозволено запросто продати його частину? Логічність доведень порушується і тим, що керівництво інституту, через сім місяців після появи «Відродження», приватизувало приміщення магазину і підвалу, перетворившись із орендаря у власника, і виставило їх на продаж відразу після того, як у перших числах січня Регіональне відділення Фонду держмайна України по Одеській області оголосило: «У грудні 2008 року приватизовані шляхом викупу об’єкти держмайна – нежитлові вбудовані приміщення магазину на першому поверсі житлового будинку загальною площею 237,6 кв.м і нежитлового приміщення колишньої ділянки ЖКГ площею 44,7 кв.м (м. Одеса, вул. Утьосова,13), що перебуває на балансі ВАТ «НДІСЛ» і яке воно орендує» (з оголошення в газеті).
За них сплачено 1785547,20 грн. Ці витрати, треба вважати, повинні окупитися. В оголошенні про продаж, що з’явилося у вітринах магазину, підвал так підвалом і назвали, він і за техдокументами так значиться. Як же інакше, якщо його вікна наполовину – під лінією тротуару? Але за законом про «Приватизацію державного житлового фонду», підвали окремо приватизації не підлягають!
Мало того, що інститут не має сил займатися житловими проблемами, що мешканців не допускають до самостійного управління будинком, так їх ще і обібрали, «прихватизувавши» частину приміщень.
Тим часом на Утьосова, 13, відбувалося ще безліч інших неприємних подій: кілька разів проривало труби, і вода тривалий час стояла в підвалі. 9 листопада 2008 року трапився потоп через забиту каналізацію, до чищення якої, крім мешканців за їх же рахунок, ніхто приступати і не думав. Відповідні служби, зокрема, працівники каналізації Приморського району на прохання захистити мешканців від стоків, що нагромадилися, і смороду, послали куди подалі. Із запізненням почався опалювальний сезон, тепло у квартири надійшло лише в листопаді. НДІ це пояснює незадовільною роботою КП «Теплопостачання». Нагадаємо, у відповіді інституту на скаргу страждальців з будинку з нещасливим номером, говориться, що тримати його в нормальному технічному стані НДІСЛ не може.
– Не може, але передавати наше житло на баланс об’єднання НДІСЛ однаково не мало наміру, – розповідає Катерина Фомічова, – до закінчення операції «приватизація-продаж» це ні до чого! Опинившись у банально замкнутому колі, частина людей відмовилася платити за міфічні послуги.
У «Відродженні» на чолі з К. Фомічовою ще із самого початку «війни» за дорогі квадратні метри діяли рішуче. Потрібно відзначити, що на приміщення магазину вони і не претендували. Але щодо підвалу стояли на своєму. У пошуках справедливості розіслали листи до Мінпромполітики, Фонду державного майна України. Ще до приватизації одержали роз’яснення, що механізму передачі будинку до управління ОСМБ на сьогодні немає. Він залишається частиною державного майна.
Будинок – державний, а підвали можуть бути приватними?.. Цікаво, чи не так? Ще до приватизації мешканці будинку звернулися до Приморського районного суду м. Одеси з позовом про накладення арешту на нежитлові приміщення, щоб не допустити порушення своїх прав. 15 серпня 2008 року суддя С. Кичмаренко ухвалив відповідне рішення, визнавши правоту вимог членів об’єднання. Відповідно до нього робити будь-які дії стосовно підвальн
