Під таким девізом на цьому тижні пройшла зустріч фронтмена групи «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука з молоддю Одеси. Захід, що пройшов у стінах Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, був організований благодійним фондом С. Вакарчука «Люди майбутнього».
Метою даної акції, проведеної в багатьох містах України, є збір книжок для вихованців дитячих будинків і реабілітаційних центрів. Зібрані в нашому місті книжки будуть передані до Фонтанської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації і дитячого реабілітаційного центру «Будинок з янголом».
Зустріч не обмежилася рамками девізу «Принеси книжку і подаруй її вихованцям дитячих будинків», а плавно перейшла у формат відвертої бесіди. Всі присутні в залі мали можливість задати своє питання Святославу. У розмові були порушені найрізноманітніші теми: від політичної ситуації в країні і світової фінансово-економічної кризи (яку музикант зволів назвати «тимчасовими труднощами») до філософських міркувань про щастя і сенс життя. Найцікавішими питаннями стали такі:
– Що повинна робити молодь, щоб побудувати гідне майбутнє?
– Насамперед, молодь повинна навчатися. Причому навчатися по-справжньому, не заради оцінок і дипломів, а заради того, щоб завтра знати більше, ніж сьогодні. Я гадаю, що інтелект і освіта – це єдиний наш шанс вибитися нагору, зробити правильний вибір, зокрема і у політику.
– Навіщо Ви балотувалися до Верховної Ради, якщо розуміли, що працювати там не будете?
– Це непросте запитання. Я знаю, навіщо я це зробив. Не вдаючись у подробиці, відповім скоріше іронічно: якби я не став депутатом, то країна ніколи б не дізналася, що є люди, які можуть добровільно піти звідти.
– З ким бачите майбутнє нашої країни – з Росією чи з Європою?
– На жаль, або на щастя, не можна дати однозначної відповіді на це, так скажемо, провокаційне запитання. Ми повинні бути самі по собі. Найкраще не йти за кимось, а йти своєю дорогою. Зараз Україна перебуває на роздоріжжі двох доріг і має можливість взяти найкраще, використати досвід обох сторін, щоб створити щось своє, несхоже ні на Захід, ні на Росію. Наша місія – бути самодостатньою державою. У світовій політиці не повинно бути друзів, повинні бути інтереси, і насамперед інтереси власного народу.
– У чому для Вас сенс життя як для людини і як для справжнього українця?
– Будь-якій людині потрібно прагнути бути успішною, кожному в чомусь своєму, тоді прийде щастя. Українцям потрібно щиро любити один одного і не культивувати вже на побутовому рівні різницю між людьми, які живуть у Києві, Одесі, Львові або Донецьку. Ми повинні розуміти, що всі ми – одна нація, незалежно від того, якою мовою розмовляємо і у дусі якої культури нас виховали батьки.
– Святославе, що для Вас найдорожче в житті?
– Любов. Без неї людина не може бути щасливою.
– У кожного є заповітна мрія. Яка у Вас?
– Про свою особисту мрію я промовчу, але у мене є ще так звана громадська мрія. Я хочу дожити до того часу, коли кожен українець зможе щиро сказати: «Я пишаюся, що живу тут».
От така невимушена бесіда відбулася між унікальною (за словами самого Святослава Вакарчука) одеською публікою і небайдужим до долі своєї країни громадянином.
