До 80-річчя від дня заснування Обласної станції юних техніків (нині науково-технічний підрозділ Обласного гуманітарного центру позашкільної освіти і виховання).
Найперші післявоєнні роки в Одесі... Ми, діти війни, які пережили її хто в окупації, хто в евакуації, а хто, страшно подумати, у гетто, про що чомусь не прийнято було поширюватися, проводили ці перші післявоєнні літні канікули переважно в розбитих дворах, на сходових майданчиках, де чорніли написи: «Перевірено мін немає».
Влітку було жарко, і часто великою групою ми вирушали до розташованого неподалік тінистого Міського саду, де зранку в альтанці розташовувалася дитяча ігротека. Там безкоштовно видавали ігри та іграшки, там же можна було одержати обрізки паперу, жерсті, різнокольорові клаптики, фарби, нехитрий інструмент і самим на місці змайструвати ляльку для лялькового театру, головоломку, простий літачок або кораблик. Учителів, інакше їх не назвеш, було двоє – чоловік і дружина Фрідмани, Абрам Мойсейович і Клара Йосипівна. Навколо них завжди юрмилися діти, лави навколо альтанки були заповнені дітьми різного віку. Хуліганські витівки Абрам Мойсейович перепиняв дуже швидко. Він взагалі був дуже рухливий і швидкий у рухах, Клара Йосипівна, навпаки, була спокійна і трохи повільна, вони добре доповнювали одне одного.
Абрам Мойсейович, великий вигадник, улаштовував усілякі змагання на кмітливість і вміння, демонстрував технічні «фокуси», пояснюючи їх при цьому. Переможці одержували невеликі призи.
Минуло наше дитинство, отроцтво, юність, позаду залишилися шкільні і студентські роки. Коли повернулася до Одеси після роботи за призначенням, були в мене труднощі з працевлаштуванням за фахом, робота, яку вдавалося одержати, мене не задовольняла. Ці пошуки привели на Обласну станцію юних техніків (ОблСЮТ). Колись у старших класах я бувала там, беручи участь в олімпіадах з фізики і хімії, станція брала участь в організації цих олімпіад.
Доцент ОДУ О.С. Степанова, голова обласного правління Всесоюзного хімічного товариства ім. Д.І. Менделєєва, рекомендувала мені попрацювати там, охарактеризувавши директора станції юних техніків, як людину дуже цікаву, творчу, роботу, як перспективну в науково-педагогічному плані. Я вирішила прийняти пропозицію, доки не знайду чогось кращого.
Так доля знову звела мене з А.М. Фрідманом, ветераном піонерського руху, одним з перших піонерських вожатих Одеси, він же був одним із зачинателів дитячої технічної творчості. До мого приходу ОблСЮТ мала солідну історію і авторитет.
Організована вона була у 1929 році, однією з перших у країні, у 1939 році за успіхи в роботі їй було присвоєно ім'я Української Академії Наук. Документ про це за підписом академіка Патона зберігався в музеї історії дитячої технічної творчості, ОблСЮТ неодноразово відзначалася різними нагородами, зокрема Дипломами всіх ступенів ВДНГ СРСР, аж до Диплома Пошани. Абрам Мойсейович працював на станції від дня заснування, спочатку завідувачем, потім директором.
Це у відповідь на його звертання Надія Костянтинівна Крупська допомогла юним технікам зайняти приміщення магазину з підвалами по вулиці Троїцькій, 47, і надіслала вагон з матеріалами і верстатами, щоправда, не новими, для обладнання майстерень.
До війни досвід роботи одеської ОблСЮТ обговорювався і був схвалений ЦК комсомолу в Москві. Мій далекий родич-одесит, тоді юний технік, був нагороджений велосипедом, інші діти теж одержали коштовні подарунки. Він все життя потім, будучи інженером, залишався раціоналізатором і винахідником, зокрема й у побуті.
З перших днів війни Абрам Мойсейович був на фронті. Його як фахівця направили у авіацію, де він займався аерофотозніманням. Демобілізувавшись, повернувся, незважаючи на низьку оплату праці, до улюбленої справи, брав участь у відновленні роботи міського Палацу піонерів, в організації «українського Артека» – республіканського піонертабору «Молода гвардія», нарешті, повернувся на Обласну станцію юних техніків директором.
Напевно, багато одеських вчителів і колишніх школярів пам'ятають створений А.М. Фрідманом у 60-ті роки в старому будинку по вул. Троїцькій, 47, демонстраційний «Зал основ автоматики» за типом аналогічного залу Політехнічного музею в Москві, потім був відкритий «Зал хімії». Його мрією було створення в Одесі Малого політехнічного музею силами учнів та їхніх керівників, але не вистачало примі
