Колектив Ренійського порту, як і багато інших, не на жарт стривожений кризою, через яку знижуються обсяги робіт. У нашій газеті пройшла інформація про те, що на цьому підприємстві очікується скорочення 300 портовиків. Заступник начальника порту Рені з питань кадрів, побуту та матеріально-технічного постачання А.П. Яковлєв спростував це повідомлення: на сьогоднішній день йдеться щодо скорочення 70 робочих місць, 14 з них – управлінський апарат.
– Відповідні накази було видано начальником порту півтора тижні тому, – говорить Анатолій Павлович. – Але я вже можу сказати, що долю 40% працівників, які потрапляють під скорочення, благополучно вирішено: одні виходять на пенсію, другим запропоновано роботу в інших підрозділах підприємства. Процес триває, якщо відділ кадрів буде працювати такими темпами, то, гадаю, ми прилаштуємо усіх. Скажу більше: на сьогоднішній день у нас є й вакантні посади – порту потрібні електромонтери, слюсар з ремонту автогосподарства, монтер залізничних колій. Не можу не сказати про те, що є люди, які відмовляються переходити на іншу роботу, особливо ті, хто працює позмінно й у вільний час підробляє. Але сьогодні такий час, що нам перебирати не доводиться. Були роки сприятливі – ми набирали докерів, тепер нам погано – доводиться чіплятися за життя.
– Ренійський порт перебуває у особливо складній ситуації: дотепер не вирішено питання щодо будівництва залізничної вітки по території України. Потяги на порт Рені йдуть через територію Молдови, а для вантажовласника це – зайві витрати. Проте останнім часом порт нарощував обсяги перевалювання вантажів.
– Так, і це дозволяло нам зберігати колектив. На сьогоднішній день у порту Рені працюють 1663 чоловік, це – найбільше підприємство в районі. На сьогодні через фінансові труднощі майже увесь колектив задіяно на неповний робочий тиждень, одержуючи 80% від зарплати. Для портовиків, яким залишилося півтора року до виходу на пенсію, зроблено виняток – щоб через наші, сподіваюсь тимчасові, труднощі людям не було нараховано "урізану" пенсію.
Колектив порту розуміє необхідність переведення на неповний робочий тиждень. Вирішили: краще пережити труднощі разом, ніж когось скорочувати й залишати без засобів до існування.
– Наскільки я знаю, порт стимулює працівників пенсійного віку до виходу на заслужений відпочинок.
– У нас багато пенсіонерів, одержуючи пенсію, працюють ще 5 – 8 років. Відповідно до колективного договору, пенсіонер, який залишає роботу за власним бажанням, одержує три оклади. Підприємству не просто робити такі розрахунки, але необхідно, щоб ветерани підприємства, яких ми дуже поважаємо й цінуємо, передавали свої робочі місця молодшим – їм ще дітей піднімати.
– Минулого року Ренійський порт перевантажив понад 3,4 мільйона тонн, перевиконавши план на 11%. І навіть із таким результатом якийсь час був скорочений робочий тиждень. Які ж прогнози на рік поточний?
– Прогнозів втішних, чесно кажучи, немає. Ми залежні від горезвісної світової кризи, ми її відчули одразу. Кількість товарів значно скоротилася, ніхто не торгує – що портам перевантажувати? Наприклад, перевалювання руди знизилася у кілька разів. Немає роботи – звідки брати кошти на зарплату?
– Проте, Ренійський порт утримує три об'єкти соціального призначення.
– Так, у нас є сучасний спортивний комплекс "Водник", база відпочинку "Соло" на березі Чорного моря та дитячий садок. Лише останній об'єкт обходиться порту у 1 мільйон гривень на рік. Наш дитячий садок, до якого ходять здебільшого вже онуки портовиків, працює на 50% свого потенціалу. Тим часом, наскільки мені відомо, у Рені з'явився дефіцит місць у дошкільних закладах. Ми не можемо набирати дітей, яким не знайшлося місця у міських дитячих садках – витрати порту будуть ще вищими. Розглядається питання щодо передачі портового садка на баланс територіальних громад району. Однак спорткомплекс та базу відпочинку ми маємо намір утримувати й надалі. "Водник", де працюють серйозні професіонали, – це ще одна повноцінна спортивна школа для міста, вихованці якої показують високі результати. База відпочинку – це можливість для сімей портовиків відпочивати за 10 гривень на день. Так, порт зазнає великих втрат на утримуванні цих об'єктів, але ми не на словах, а на ділі піклуємося про повноцінний відпочинок наших працівників та фізичну культуру їхніх дітей.
– Колись у порту було створено навчальний комбінат...
– Він працює й донині. Ми готуємо електромонтерів, механізаторів, матросів-мотористів, слюсарів, зварників, бляхарів – усього працівників близько двадцяти спеціальностей. У комбінату, зрозуміло, є необхідні ліцензії, випускникам видаються документи державного зразка. Тих, хто працює в порту, ми навчаємо безкоштовно, а інших жителів міста – за символічну плату. Гадаю, не можна переоцінити значимість цієї соціальної програми для нашого міста. Скажу більше: незважаючи на усі складнощі, порт далі готує фахівців з вищою освітою. Якщо людина відпрацювала на нашому підприємстві 10 років і вступила до вузу, то порт повністю оплачує її навчання. Якщо стаж менший – оплачується 50% або 25% вартості контракту. За радянських часів на підприємство прибували молоді фахівці за розподілом, сьогодні ж ми змушені самі готувати кадри.
Якщо підбити підсумки усіх витрат підприємства на соціальні програми, то вийде дуже значна сума. Ми цим не козиряємо, ми робимо усе можливе, щоб і надалі фінансувати ці програми. Якщо говорити про "чисті гроші", про зарплату, то наприкінці минулого року відбулося чергове її підвищення, а в лютому колектив одержав премію. Так, це невеликі гроші, але адміністрація порту не прикривається кризою, а робить усе можливе для добробуту колективу. На завершення хочу сказати, що колектив порту Рені останнім часом пережив чимало складнощів. І ми переконалися, що наша сила в єдності, витримці та злагодженій роботі.
