ОсьтакийафоризмпрозвучавзустнародногодепутатаУкраїниСергіяГриневецькогоназасіданні«круглогостолу», якийвідбувсявОдеськійобласнійуніверсальнійбібліотецііменіМ. Грушевського. Актуальне питання взаємодії влади та опозиції зібрало у цих стінах політиків, журналістів і вчених.
– В Україні Кабінет Міністрів перебуває в опозиції до Президента, – такими словами відкрив засідання Сергій Гриневецький. – У той же час так званий опозиційний уряд протистоїть і офіційному, і самому Главі держави. Ось так іде боротьба за остаточний дерибан того, що ще залишилося в країні. Справді, уся гра в опозицію має на меті обдурити народ. Усі задоволені: злодії дозволяють «демократам» свободу слова, за це останні дозволяють першим красти!
Справді, де-юре в Україні є опозиція. Однак ситуація складається таким чином, що народ де-факто опиниться в опозиції до будь-якої влади. Така думка завідувача кафедри державного управління та місцевого самоврядування Одеського регіонального інституту держуправління Тетяни Пахомової. Про те, що опозиційні настрої концентруються поза парламентом, говорив і ректор екологічного університету Сергій Степаненко. Крім цього, Тетяна Іванівна відзначила такий сумний факт: багато вітчизняних політиків не використовують величезний ресурс знань. У Європі активно розвивається New Publіc Management – нове публічне управління – і інші дисципліни, які дозволяють оптимізувати дії державної влади, але нашим політикам не до того.
Про неграмотність політбомонду жорстко висловився і С. Гриневецький. А чого чекати, якщо в Радянській Україні юристів готували усього чотири вузи, а зараз – близько двохсот! Освічених багато, а грамотних одиниці...
Безпринципність. Про неї, характеризуючи дихотомію "влада – опозиція", повідав присутнім депутат Одеської міськради Олексій Косьмін. І навів приклади: Соцпартія стояла на Майдані, потім переметнулася до табору опозиціонерів. А комуністи, дуже принципові у сфері ідеології, раптом виявилися досить гнучкими у економічних питаннях.
Усю цю нескінченну парламентську «кашу», як вважає одеський політик Дмитро Співак, заварили автори конституційної реформи 2004 року. Вони породили конфліктоутворюючий гібрид парламентсько-президентської республіки, і доки ця матриця діє, український політикум приречений на кризу. Втім, безлад цей, очевидно, вигідний і владі, і опозиції.
