У передсвяткові дні багато тисяч людей похилого віку ідуть до магазинів системи «Таврія-В». За сім років вони вже звикли до того, що там, у спеціальних відділах «Куточок пенсіонера», на них очікують всі необхідні товари за зниженими цінами, а то і спеціально підготовлені святкові набори продуктів.
Явище, погодьтеся, досить рідкісне у наш час. Та ще у таких великих розмірах. Що це? Чергова реклама чи усвідомлена необхідність допомагати старим та іншим малозахищеним верствам населення?
З цими запитаннями ми звернулися до голови наглядової ради об’єднання, депутата обласної ради Б.В. МУЗАЛЬОВА.
– Допомагаємо пенсіонерам, учасникам бойових дій, дітям, мабуть, з відкриття перших магазинів системи «Таврія-В», – сказав Борис Вікторович. – Таке рішення підтримують всі керівники об’єднання, з розумінням ставляться й інші співробітники супермаркетів та магазинів.
І провадиться ця робота вже багато років, що не характерно для тих, хто влаштовує такі акції на один-два дні та ще не до кінця виконує свої розрекламовані обіцянки.
У нас за сім років склалася чітка система продажу товарів за зниженими або оптовими цінами, з’явився постійний контингент покупців. Більше того, ми організували і довезення покупців до торговельних точок, а потім – і до місця проживання. Сучасні комфортабельні автобуси добре відомі не лише одеситам, але і багатьом приїжджим з сільських районів. Вони теж цікавляться умовами організації торгівлі, а за наявності пенсійного посвідчення можуть купити за оптовими цінами і товари, що їм сподобалися.
– Намагаюся докопатися до першопричин такого альтруїзму. І знаючи суворі і нещадні закони сучасного ринку, не можу знайти відповіді на запитання: що спонукає свідомо відмовлятися від частини свого прибутку?
– Ідея ця має свою давню історію. І зародилася вона у мене ще у той час, коли 17 років працював дитячим лікарем. Вже тоді на практиці переконався, що багато хвороб у дітей з’являються від неякісного харчування як самих малюків, так і їхніх майбутніх мам.
Винні у цьому, насамперед, підприємства, які випускають неякісну продукцію. Але ще і торговельна мережа, яка реалізує такі товари. А щодо контролюючих органів, то їх часто обходять чи то хитрістю, чи то задобрюють якимись хабарами.
Ці висновки і привели мене до системи торгівлі. І тут турбота про якість продукції стала не лише бажанням вчорашнього педіатра, але і реальною можливістю її втілення.
Покупці бачать у наших магазинах лише лічених осіб, які стоять біля кас або фасують товар і оновлюють його асортимент на торговельних полицях. Але вони навіть не припускають, що, крім них, ще працюють у системі понад чотири тисячі співробітників. Вони працюють на різних базах, складах, де відбирають товар, сортують його, надають йому належного товарного вигляду для подальшої реалізації. Ці люди добре засвоїли головну нашу вимогу: неякісна продукція у будь-якому вигляді не повинна потрапити на прилавок.
Скажу з прикрістю, що цим, на жаль, користуються деякі перекупники, які, скажімо, ту саму картоплю потім реалізують за завищеною ціною на Привозі та інших одеських ринках. Щоправда, пропонують її як вирощену на власних, не існуючих, городах.
– Але організована допомога нужденним людям не обмежується реалізацією продовольчих товарів?
– Звичайно, ні. Більше того, ми постійно розширюємо асортимент тих товарів, якими можна поповнити «куточки пенсіонерів». Тут не лише продукти харчування, але й інші товари першої необхідності. Скажімо, від тієї ж зубної щітки за 2 гривні – до дитячих памперсів. Останні, до речі, з 1 червня почнуть надходити до мережі за домовленістю з виробниками за нижчою ціною. І ще. Саме підприємство відраховуватиме на допомогу дітям по одній копійці з кожного комплекту – зберемо кошти, які підуть на адресну допомогу хворим дітям.
Тут я вже дію як депутат обласної ради. І вишукую кошти не лише на здешевлення продуктів харчування, але і на підтримку дитячих лікарень, опікових центрів, на купування вкрай необхідних медичних препаратів та інструментів.
– А ще якими конкретними справами щодо виконання наказів виборців характеризується Ваша депутатська діяльність?
– Депутат, мабуть, як ніхто інший, відчуває пульс реального життя суспільства, кожного громадянина. Виборці звертаються до мене з найрізноманітнішими запитами, більшість з яких пов’язані з соціальними проблемами.
Почну з питання, яке стосується дітей війни. Над ним, до речі, працює вся фракція соціалістичної партії в обласній раді. На жаль, у нашій країні так повелося, що багато законів і підзаконні акти залишаються невиконаними, а то і просто проігнорованими подальшими рішеннями. Це стосується і закону про дітей війни, де обіцяні пільги багато років так і не надаються до кінця. Люди, звичайно, звертаються по допомогу, подають позови до суду.
Але всі ці потуги розбиваються об черговий Закон про Державний бюджет, де багато положень раніше ухвалених документів просто проігноровані. Особливо положення, що стосуються пільг для ветеранів війни і праці, інших категорій пенсіонерів.
Тут важко «достукатися» до наших законодавців. Але з’явилася надія, що Верховна Рада при затвердженні нового Закону щодо Державного бюджету на 2010 рік врахує обіцянки, дані дітям війни, які перенесли чимало труднощів і злигоднів з перших днів свого життя.
Але, повторюся, ми і самі на місці намагаємося вишукувати кошти для людей, які потребують невідкладної допомоги. Для цього звертаємося і до своїх покупців, пояснюючи відверто мету збирання коштів.
Зараз наші клієнти можуть помітити на касах оголошення про збирання коштів для маленької дівчинки, яка потребує серйозної операції за кордоном. І люди відгукуються. Взагалі скажу, у нас більшість людей дуже добра і чуйна. Але як би істерична пропаганда західного способу життя не відбила у молоді ці почуття.
– Слухаючи Вашу розповідь, згадав відомі усім міркування про рибу та вудку. Адже одними пільгами і матеріальною допомогою в цілому ситуацію не змінити?
– З цим я цілком згодний. І тому намагаюся у своїй практичній діяльності думати і про «вудку». Скажімо, за останні роки ми відкрити низку супермаркетів. Зокрема у містах Ізмаїлі та Білгороді-Дністровському. Це, вважайте, створили у кожному до трьохсот робочих місць. А як свідчить статистика, одне місце торгівлі – це двадцять п’ять нових вакансій в інших сферах виробництва.
Як секретар постійної комісії облради з питань економіки, промислової політики, інвестицій, розвитку малого та середнього бізнесу добре знаю проблеми створення нових бізнес-центрів або звичайних виробничих «точок». На жаль, на їхньому шляху стоїть ще чимало перешкод, які нам, депутатам, із труднощами вдається долати.
Та й тим, хто працює багато років, теж доводиться нелегко. Їх просто замучили всілякими перевірками, особливо після чергового сигналу з Києва про те, що, мовляв, потрібно знову збільшити надходження податків…
Щоб не бути голослівним, наведу такий приклад. Один дуже досвідчений майстер своєї справи вирішив зайнятися виготовленням взуття, так би мовити, на всі смаки і запити. І навіть почав здійснювати задумане, завойовувати поступово свою нішу у бізнесі. Але не витримав всіляких причіпок і перевірок, численних перешкод у своїй роботі і поїхав до Китаю. Нещодавно зустрів його в Одесі. Він захоплено розповідає, як його ідею там одразу сприйняли, допомогли одержати кредити на 10 років під стерпний відсоток. І справа пішла. Тепер, не без гордості він заявляє, що може завалити Україну метровим шаром взуття. А ще, до речі, він відзначив, що у тому ж таки Китаї, заробітна плата кожного чиновника безпосередньо залежить від конкретних досягнень у тій галузі, де він служить. Ото якби ж і у нас так!
– Які з усього сказаного Ви, Борисе Вікторовичу, зробите висновки?
– Якщо ми декларуємо, що малий та середній бізнес є одним з локомотивів, який допоможе витягти нашу країну з кризової ями, то і ставлення до нього повинно бути відповідним. А люди з цього сектору економіки багато не просять. Їм би спростили, як обіцяли, дозвільну базу, створили у кожному районі та містах розрекламовані «єдині вікна», не примушували їх бігати по інстанціях, де натякають про необхідність віддячити.
А будеш упиратися, «качати права», одразу на твою голову посипляться перевірки, ревізії. Залишається одне: закрити свою «будку» і піти на інший хліб.
І ще. Я розпочав нашу розмову з якості продукції. Сьогодні це питання набуло загальнодержавного значення. На ринок почали надходити у величезній кількості продукти харчування, зокрема і м'ясо, про походження якого залишається лише здогадуватися. Але хтось пропускає цей товар через кордон, хтось дає вказівку не дуже придивлятися до супровідних документів та «принюхуватися» до того ж м'яса, яке вже багато місяців кочувало морями-океанами.
Ми за цим ретельно слідкуємо. Але жодна система, навіть така велика, як «Таврія-В» перешкоду не забезпечить. Знаходяться ті, інші, які заради надмірної наживи можуть продати здохлого кота за апетитного кролика. Ось чого потрібно остерігатися!
А на завершення скажу, що я, як і багато жителів області і всієї країни, сподіваюся на зміни. Не лише на зміну окремих осіб, серед керівників країни. Плекаю надію на нову концепцію розвитку країни, де закони не лише декларуватимуться, але й виконуватимуться. А кожна людина не лише за Конституцією, але і фактично стане справжнім господарем своєї країни.
– Дякую за розмову.
