Дивлячись на те, що відбувається останнім часом з пам'ятками історії та культури у нашому місті, багато одеситів доходять до цілком природного висновку про необхідність контролю громадськості за діями владних структур. Адже саме відповідно до їхніх розпоряджень (писаних і неписаних) перебудовуються, знищуються архітектурні цінності Одеси. В результаті змінюється її історично сформований вигляд, спотворюється «лица не общее выраженье». Обурюються патріоти рідного міста, іноді вони навіть намагаються якось «самоорганізовуватися», щоб протистояти сваволі влади і нуворишів. Проте далі розмов справа не йде.
А тим часом, уже давно cтворено громадську структуру, яка за своїм статусом покликана стежити за збереженням історичної спадщини. Йдеться про Українське товариство охорони пам'яток історії і культури, сорокаріччя від дня заснування якого відзначалося не так давно. Ініціаторами його створення, у 1966 році, були видатні українські діячі культури, очолювали товариство учені-історики, академіки К.К. Дубина, П.Т. Тронько. З 1989 року на чолі УТОПІК – академік НАН України Петро Петрович Толочко. Коло завдань товариства спочатку було досить широке, а події останнього часу показали, що зараз вони ще актуальніші, ніж колись. Це, зокрема, "здійснення громадського контролю за збереженням, ремонтом, реставрацією пам'яток, дотриманням законодавства щодо їхньої охорони і використання; участь у розгляді проектів планування, забудови та реконструкції територій міст, історичних населених місць; узгодження рішень про доцільність переміщення або зміни нерухомих пам'яток, об'єктів, що мають історико-культурну цінність; залучення широких верств населення, колективів підприємств та установ, членів громадських організацій до особистої участі у вивченні, охороні та популяризації пам'яток". Навіть з цього, далеко не повного переліку, очевидно, що саме Українське товариство охорони пам'яток історії і культури не тільки може, але і повинно стати гальмом на шляху "архітектурного свавілля".
На жаль, в останні роки Одеська обласна організація Товариства працює не на повну силу, чому є ціла низка причин. Про славетні ж справи минулого розповів у статті, опублікованій у збірнику, випущеному до ювілею організації, колишній голова ТОВ УТОПІК Віктор Іванович Головань:
– Протягом багатьох років Одеська обласна організація була у числі переможців соцзмагання серед обласних організацій і відзначалася Президією правління УТОПІК. У квітні 1988 р. в Одесі було проведено республіканський семінар з питання залучення населення до діяльності з охорони пам’яток. У 1975 р. Народний університет пропаганди пам'яток історії і культури, який очолював В.Н. Стокяло, здобув диплом на Всесоюзному огляді народних університетів".
У той період Одеська обласна організація виділяла кошти на реставрацію Білгород-Дністровської фортеці, реставрацію і створення багатьох пам'ятників, встановлення меморіальних дошок в Одесі та області, виходили численні журнальні і газетні публікації, монографії, статті у колективних збірниках, проходили конференції тощо. Іншими словами, діяльність ТОВ УТОПІК була активною і на виду у громадськості. Багато старожилів, можливо, зберегли у домашніх архівах посвідчення членів товариства охорони пам'яток з позначками про сплату членських внесків.
Серед досягнень ТОВ УТОПІК останнього часу – робота щодо збереження Куяльницького козацького цвинтаря в Одесі і встановлення там пам'ятного знака, вивчення історії і поховань Першого християнського цвинтаря і клопотання щодо створення на цьому місці Меморіального парку, відновлення дошки на пам'ятнику М.С. Воронцову, установленої у 1863 році. За десять років вийшло шість випусків історико-краєзнавчого збірника "Історична пам'ять", підготовлений до випуску сьомий.
Так, товариство живе, працює. Проте масове членство одеситів в організації, яке несе таку шляхетну місію, залишилося у радянському минулому, як і її багатогранна плідна діяльність. А тих, хто захотів би відвідати штаб-квартиру обласної організації товариства за знайомою адресою: вулиця Пастера, 64, чекало б розчарування. Кілька років тому організацію, за допомогою популярних у наш час загарбницьких методів, буквально викинули з приміщення, яке належало їй. При цьому, зникли не лише меблі та інше майно, але й документи, архіви. Практично паралізованою виявилася повноцінна діяльність товариства. Листи до різних інстанцій, зокрема і від імені голови УТОПІК, очікуваного результату не дали. Щоправда, міська влада пропонувала приміщення, але далеко від центру, і у дуже поганому стані.
На щастя, останнім часом ситуація змінюється на краще – знайдено підходяще приміщення (на вулиці Троїцькій). Нещодавно на своє перше після тривалої перерви засідання зібралися члени Одеської обласної організації УТОПІК: голова правління Наталя Мотирєва, Віктор Головань, Геннадій Калугін, Юрій Слюсар, Юрій Письмак, Лідія Щербина, Віктор Глушаков та інші. Ішла серйозна розмова про відродження активної діяльності. У тому, наскільки вона необхідна саме зараз, можна переконатися, пройшовшись вулицями Одеси. Але по-справжньому активною вона може стати не тільки за умови вирішення насущних організаційних питань: необхідно залучити до рядів організації якнайбільше небайдужих одеситів, готових захищати своє історичне минуле.
