«Одеські вісті» уже повідомляли про те, що 27 травня в Одесі відбулася міжнародна конференція «Чорноморський регіон: виклики співпраці». Пропонуємо нашим читачам розширенішу інформацію про цей форум.
Після завершення «холодної війни» світ не став безпечнішим. Навпаки, із приходом на міжнародну політичну та економічну арену нових гравців, зокрема таких потужних країн, як Китай та Індія, з'явилися нові вогнища напруженості. Велику тривогу викликають чергові випробування ядерних пристроїв Північною Кореєю, продовження розробки своєї ядерної програми Іраном, протистояння на Близькому Сході, що не припиняється. Все це разом узяте мало що має спільного з безпекою на планеті.
Залишається поки що непередбачуваною ситуація і у Чорноморському регіоні. Насамперед, це пов'язано з переміщенням кордонів НАТО до берегів Чорного моря і прагненням його далі, на схід, насамперед, на Кавказ, тоді як у часи «холодної війни» вони проходили далеко на Заході, уздовж Берлінської стіни. Є низка інших чинників, які негативно позначаються на безпеці в регіоні.
Про це йшла мова на міжнародній конференції «Чорноморський регіон: виклики співпраці», у роботі якої взяли участь представники Європарламенту, дипломатичних місій, розташованих в Одесі, депутати Верховної Ради України, Великих Національних Зборів Туреччини і Одеської обласної ради, політологи, вчені, керівники морегосподарського комплексу півдня України.
Тон дискусії за правом приймаючої сторони задав перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони Сергій Гриневецький.
– За останній рік у Чорноморському регіоні намітилися важливі тенденції, які свідчать про необхідність радикальної переоцінки ситуації, – сказав парламентарій. – Події на Кавказі показали, що проект створення так званого великого Чорноморського регіону як південного флангу євроатлантичного співтовариства наштовхнувся на протидію Росії, яка розглядає Чорне море як зону своїх безпосередніх інтересів і готова обстоювати свою позицію всіма можливими способами, включаючи військові.
Сергій Гриневецький підкреслив також, що і всередині самого Північноатлантичного альянсу зміцніли позиції тих, хто вважає подальше розширення НАТО кроком до посилення конфронтації в Причорномор'ї:
– Альянс перестає розглядатися як універсальний інструмент забезпечення безпеки в регіоні. Дедалі частіше з вуст європейських і американських політиків, експертів звучать застереження щодо поспішності і непродуманості втягування України і Грузії в НАТО.
І як приклад, навів думку американської газети «Лос-Анджелес кронікл», яка зазначає: «Для України прийом у НАТО означав би лише небезпечне помилкове відчуття безпеки при гарантіях, що існують лише на папері».
Тому, на думку політика, створення нової архітектури безпеки в Причорномор'ї вимагає якщо не відмови, то, принаймні, зм'якшення блокового підходу до вирішення завдань, що стоять перед світовим та європейським співтовариствами:
– Це означає, що така архітектура повинна не лише передбачити існування в її межах нейтральних держав, але й визначити їхню роль і місце. Проголошення Україною нейтралітету – це і є готовність до активного позиціонування, – продовжив Сергій Гриневецький. – Це не бездіяльність, а дія, не роль пасивного спостерігача, а роль активного учасника. Більше того, цей крок сприятиме зниженню напруженості усередині самої країни... Слід також враховувати, що нейтралітет жодною мірою не суперечить європейським устремлінням України, насамперед, у плані досягнення високих стандартів у розвитку економіки, соціальної сфери, функціонування демократичних інститутів.
Крім того, політик вважає, що Європейський союз повинен досить делікатно ставитися до структур і форм співпраці, що вже склалися у регіоні, зокрема, до Організації чорноморської економічної співпраці (ОЧЕС), яка уникла блокового підходу і адекватно репрезентує інтереси всіх країн Причорномор'я.
У дискусії щодо проблем Чорноморського регіону взяли участь також представники країн-сусідів, зокрема голова Комітету з міжнародних справ Великих Національних Зборів Туреччини Хасан Мерджан, директор Інституту актуальних проблем Дипломатичної академії МЗС Російської Федерації Олексій Пушков, член комітету Туреччина – ЄС Великих Національних Зборів Туреччини Джунейт Юксель, політичний радник Соціалістичної групи Європарламенту Чипріан-Василе Матеї, Повноважний і Надзвичайний посол Румунії в Україні Траян Лаурціу-Христя, Генеральний консул Республіки Болгарії в Одесі Георгій Проданов.
Хасан Мерджан висловив парадоксальну, на перший погляд, думку. Вона зводиться до того, що за часів «холодної війни» у Чорноморському регіоні спостерігалася більша стабільність і передбачуваність. Розв’язання ж проблеми безпеки на Чорному морі політик вбачає в укладанні довгострокових міжнародних і обопільних угод, що стосуються широкого кола проблем. І тут свою позитивну роль може і повинна зіграти Організація чорноморської економічної співпраці.
Цю думку продовжив його колега Джунейт Юксель:
– Я хотів би підкреслити, що до роботи Організації чорноморської економічної співпраці могли б зробити свій внесок не лише прибережні країни, але й інші, які так чи інакше беруть участь у спільних проектах із спільної згоди держав регіону. А на певному етапі і Росія. Серед проблем, які можна було б розв’язувати спільно, є енергетика, транспорт, екологія, боротьба з організованою злочинністю.
– Що стосується нової ініціативи Європейського союзу «Східне партнерство», куди входять шість країн, то вона має кілька недоліків не лише з практичного боку, але й в об'єктивності вибору країн-кандидатів, – продовжив представник Туреччини. – І мені, як представникові країни, якій близькі реалії Кавказу, Чорного моря і Східної Європи в цілому, здається, що це партнерство мало що виграє без внеску Туреччини.
Крім того, дублювання ініціатив міжнародних організацій, відсутність координації в їхніх діях призводить до нераціонального використання ресурсів, з цієї причини не завжди досягаються заплановані результати, вважає Джунейт Юксель. Тому регіональна співпраця набуває особливого значення, але за участі всіх зацікавлених у ньому держав. Головне, досягти стабільності в регіоні і доступності до ринків країн, які беруть участь у цьому процесі, що, в остаточному підсумку, дасть можливість досягти високих життєвих стандартів. Однак, на його думку, у цьому процесі повинні брати участь і такі міжнародні гравці, як Євросоюз і НАТО. Із чим, зрозуміло, не був згодний представник Російської Федерації Олексій Пушков, відштовхуючись у своїй доповіді від тези Хасана Мерджана, що «за часів «холодної війни» у Чорноморському регіоні спостерігалася більша стабільність і передбачуваність».
– Справа в тому, що розвиток людства після закінчення «холодної війни» показав, що вона була лише однією з форм глобального протистояння, – сказав політолог. – На зміну їй прийшов інший набір суперечностей. І з цим необхідно рахуватися.
Ці суперечності, за словами Олексія Пушкова, пов'язані з розширенням НАТО на схід і протидією цьому Росії. Адже в регіоні вже існує три держави, що входять до альянсу – Туреччина, Болгарія і Румунія. Плани прийняття до НАТО України і Грузії хоча й відкладені на пізніший термін, політиками США не зняті з порядку денного.
– Але що доброго привнесе НАТО у цей регіон? – запитує себе політолог. – Кажуть, що НАТО сприяє поширенню і становленню демократії. Але судячи із заяв грузинської опозиції, зближення з альянсом, навпаки, призвело до згортання демократичних процесів у їхній країні. Не вдалося Грузії, використовуючи потенціал НАТО, вирішити свої політичні і територіальні проблеми. Тобто його присутність не завжди сприяє безпеці в регіонах.
Тому, якщо у роки «холодної війни» Чорноморський регіон залишався стабільним і безконфліктним, то потрібно зберегти його позаблоковий статус на найближчу або навіть віддалену перспективу, – заявив Олексій Пушков. – Не треба відмовлятися від того, що і так працює. А, отже, Чорне море повинно стати ареною реалізації нових перспективних проектів країн, розташованих на його берегах.
Свою думку про роль України в розвитку Чорноморського регіону висловили інші учасники конференції, зокрема президент центру міжнародних і порівняльних досліджень, заступник голови Комітету Верховної Ради України у міжнародних справах Леонід Кожарі і генеральний директор того ж центру Анатолій Орел.
– Чорноморська політика, як, втім, і будь-яка регіональна політика, розглядалася і далі розглядається як інструмент досягнення ідеологічних цілей, головні з яких – відрив від Росії і вступ до НАТО, – заявив Анатолій Орел. – Саме цим визначається, на жаль, ставлення офіційного Києва до будь-якої із чорноморських тем: від демократії до альтернативних шляхів доставляння енергоносіїв.
Тому, вважає він, необхідно переходити від політики, що обслуговує ідеологію та інтереси сторонніх гравців, до політичного курсу, заснованого на захисті власних економічних інтересів, знаходженні балансу інтересів з іншими партнерами за Чорноморською співпрацею.
– У цьому зв'язку ключового значення набуває вибір Україною шляхів забезпечення безпеки країни в умовах фактичної відмови від членства в НАТО, – підкреслив Анатолій Орел. – Якщо ж Київ і далі буде наполягати на тому, що євроатлантична інтеграція залишається ключовим напрямом зовнішньої політики України, ми ніколи не створимо атмосферу справжньої довіри ні в Причорномор'ї, ні в Східній Європі в цілому. Тільки нейтральна, позаблокова Україна може стати об'єктом справжньої довіри з боку її сусідів і виступити одним з гарантів миру і стабільності в Чорноморському регіоні.
Для досягнення цієї мети, на думку дипломата і політолога, Україні необхідно налагодити дієвий і конструктивний діалог з Росією, Туреччиною, Румунією і Болгарією, залишивши в минулому всі спірні питання, і почати новий порядок денний у відносинах сторін, зокрема в контексті взаємовигідної співпраці...
Можна було судити з висловлювань учасників дискусії, що не всі вони мають ту саму позицію щодо обговорюваного питання. Однак діалог сторін не завершено. І чи залишиться Чорне море позаблоковим, покаже час.
