Постійне завдання місцевого самоврядування – пошук резервів і можливостей для вирішення соціально-економічних питань, поліпшення життя людей. Ми попросили поділитися своїм баченням проблем голову Ізмаїльської районної ради Сергія Мазура.
– У своєму звіті на черговій сесії районної ради про роботу, виконану нашою радою за рік, я підкреслив, що сьогодні без розвитку місцевого самоврядування не можна говорити про розбудову демократичної правової держави. У цьому переконують і багатий світовий досвід, і непростий шлях суверенного становлення нашої країни. Але не зроблю великого відкриття, якщо скажу, що зберігається чимало перепон, вузьких місць у нашому законодавстві, що значно ускладнюють цей розвиток.
У країні діє Закон «Про місцеве самоврядування в Україні». Однак реалії життя вимагають його вдосконалення. Про це на всіх рівнях влади говорять щодня, однак у даному напрямі дотепер нічого не зроблено. Залишається надія, що Верховна Рада все ж таки розгляне цей закон у новій редакції.
Безумовно, за роки незалежності ми змогли більш-менш сформувати кістяк нормативної бази самоврядування, однак не наповнили його змістом, що дав би громадянам можливість відчути смак народної влади, залежність добробуту громади від її участі в громадських процесах. Сьогодні немає чіткого розмежування повноважень між місцевими державними організаціями і органами місцевого самоврядування, між обласними і районними радами з одного боку і між сільськими, селищними радами – з другого. Без розв’язання цієї проблеми важко дотримуватися принципів самостійності в реалізації місцевого самоврядування, практичної взаємодії державних органів влади і органів місцевого самоврядування.
Законодавче закріплення такого положення обумовлено структурними причинами, а конкретніше – відсутністю владних виконавчих органів, зокрема у районних радах, які змушені делегувати свої повноваження місцевим державним адміністраціям. У зв’язку із цим розмиваються межі між державною і муніципальною владою. Сьогодні усі розуміють, що буде більше користі і ефекту, якщо структури, що обслуговують потреби територіальних громад, перейдуть під управління місцевих органів самоврядування. Адже логічно ж, що наші виборці запитують про результати роботи з нас, з тих, кому вони довірили репрезентувати їхні інтереси.
Відзначу: нам на районному рівні значною мірою допомагає те, що ми знайшли спільну мову з керівництвом і службами райдержадміністрації і сьогодні працюємо з ними в тісному тандемі.
Сьогодні місцеве самоврядування в районі репрезентують районна, селищна і 18 сільських рад, у які обрано 444 депутати. Більшість з них – представники восьми політичних партій і блоків. Тому основним питанням нашої ради залишається організаційне об’єднання, визначення основних пріоритетів у практичних справах, що забезпечують подальший розвиток району.
Звісно, у такій ситуації не обходиться без міжпартійних суперечностей. Але інтереси району в основному перемагають. Про це свідчать результати голосування з більшості найважливіших питань. Особливо чітко це простежується на роботі постійних комісій, які є повноважними організаторами діяльності районної ради, насамперед в питаннях соціально-економічного розвитку, формування і виконання районного бюджету, соціального захисту населення тощо. Сьогодні через наші постійні комісії, їх ретельний і докладний аналіз проходять всі питання, які готуються на сесію. Постійні комісії і самі нерідко ініціюють розгляд актуальних питань життєдіяльності району, розробки програм тощо. Обговорення ніколи не обмежується часом, на всі питання дають відповіді фахівці, керівники і відповідальні працівники управлінь, відділів районної державної адміністрації, що беруть участь у підготовці питань. Звітуючи на недавній сесії про результати роботи громади, я відзначив, що ми лише за рік ухвалили понад сто рішень з усіх напрямів соціально-економічного і культурного розвитку району. Найбільш актуальними були і залишаються для нас питання формування місцевих бюджетів, основних напрямів перспективного розвитку територій. Особлива увага приділяється заходам щодо поліпшення охорони навколишнього середовища, роботи з молоддю, подолання дитячої безпритульності, а також відпочинку і оздоровлення дітей, поліпшення соціального захисту інвалідів, ветеранів, багатодітних і малозабезпечених родин тощо.
Найважливішим напрямом діяльності ради є зв’язок з населенням району, територіальними громадами. Мною, моїм заступником здійснюються особисті прийоми громадян. Практикуємо ми і щотижневі виїзні прийоми з особистих питань. За минулий рік до районної ради звернулося близько 120 громадян, які порушили у своїх звертаннях питання будівництва, соціального захисту, роботи місцевих органів самоврядування, сільського, комунального і шляхового господарства, транспорту, зв’язку, охорони здоров’я тощо. Жодне зі звертань, листів, скарг не залишається без ретельного і відповідного реагування. Я б сказав, цей «зворотний зв’язок» з жителями району дає нам можливість за необхідності не лише коригувати свою роботу, але і сприяти в її поліпшенні місцевим органам самоврядування.
Підбиваючи підсумки роботи виконавчого апарату, відзначу, що він був і, я сподіваюся, залишається далі дієвим органом райради, надійним помічником усього депутатського корпусу і органів місцевого самоврядування Ізмаїльщини.
Вище я вже говорив про тісну взаємодію райради з райдержадміністрацією. Така співпраця дає підстави спільно діяти в інтересах людей, а не впадати в егоїстичні амбіції. Ми разом захищаємо і обстоюємо інтереси району на регіональному і державному рівнях, аргументуючи необхідність виділення коштів для розвитку його соціальної сфери. А оскільки на рівні району нам вдається забезпечувати цілеспрямовану і злагоджену роботу, то і справи поліпшуються повсюдно. Не можна не відзначити тут же, що нашому району забезпечується велика підтримка з боку обласної ради. У зв’язку із цим протягом року нам вдалося вирішити цілу низку питань щодо поліпшення стану соціальних об’єктів. На це було використано близько 5,5 млн гривень, зокрема з районного бюджету понад 2,6 мільйона, понад 2,8 мільйона – з обласного.
І ще. Наш район – сільськогосподарський. Сьогодні недостатньо лише сіяти і збирати врожай і більш-менш підтримувати соціальну сферу. Ситуація на селі нині не проста. Не можна закривати очі на те, що чимало людей у зв’язку з винятково економічними підходами до управління селом не мають роботу. Не можна також не зауважувати і те, що в цілому сільське населення старіє, а земельні паї, поділені раз і назавжди, аж ніяк не сприяють припливу нових робочих рук у село. У зв’язку із цим ми маємо намір робити усе можливе для того, щоб сільське господарство з його соціальною сферою розвивалося збалансовано, на це спрямовуємо і місцеві громади.
