Перше, що вразило у селі Малаївці Красноокнянського району, – це чудово обладнаний дитячий майданчик. Як виявилося, допоміг у його створенні два роки тому керівник СВК «Правда» Віталій Кирлан. І, мабуть, з його легкої руки за цей час ніхто нічого не зламав. І діти мають можливість гратися тут собі на втіху.
Малаївський сільський голова Любов Григорівна Бучацька підкреслила: всі сфери життя села повинні триматися на професіоналах. Це один з її принципів як керівника. Тому у неї все і виглядає добротно, і працює справно.
Переконливим підтвердженням цього стало відвідання місцевої бібліотеки, де вже 28 років працює Катерина Миколаївна Швець. За її спостереженнями, сьогодні читати є час лише у дітей і людей похилого віку. Саме вони – основні відвідувачі бібліотеки, які люблять дитячу літературу, детективи, любовні романи. За підсумками минулого року, кількість читачів становить 500 чоловік. Найстарші – Славина Федорівна Стрелецька та Віктор Борисович Гончарук. Всією родиною приходять до бібліотеки Кербенки. Ну, а наймолодшій читачці – Олечці Грабченко – всього 5 років.
З 15 тисяч примірників бібліотечного фонду їм всім, звичайно, є що вибрати. Якщо ж якоїсь книжки немає, на допомогу приходить міжбібліотечний абонемент, коли літературу замовляють у більших бібліотеках регіону.
– На жаль, хоча маленькі читачі і цікавляться моєю професією, навіть граються у бібліотеку, але потім їхні пріоритети змінюються, і така низькооплачувана праця перестає цікавити, – з сумом сказала Катерина Миколаївна. – А хотілося б, щоб мені на зміну прийшов хтось місцевий, хтось з читачів, хто брав книжки з цих стелажів. Така людина обов’язково постарається зберегти і примножити все те, на чому виховувалася сама.
Важко не погодитися з мудрими словами Катерини Миколаївни. Справді, коли ти щодня поряд з тими, на чиїх очах виріс, складно хитрувати, обманювати.
Як і завідувачка бібліотеки, «вросла» за 18 років у свою роботу і завідувачка ФАПу Олена Петрівна Гушкан. З медсестрою Галиною Михайлівною Бурдейною їм доводиться з маленькими пацієнтами розбиратися (дітей до року в Малаївцях сім), з хворими на цукровий діабет, яких на обліку дванадцять. З 8 до 12 годин вони ведуть прийом у ФАПі, а потім вирушають на виклики і до тих пацієнтів, яким треба надавати допомогу вдома. Та й взагалі сьогодні ФАП – це, без перебільшення, медичний центр села. Оскільки саме сюди, якщо виникає необхідність, звертаються люди. І від досвіду і знань персоналу безпосередньо залежить, наскільки оперативно і правильно вдасться розв’язати проблему, що виникла.
Особлива гордість співробітників ФАПу – моторолер (їх у селі два – у сільського голови і завідувачки ФАПу) і мобільний телефон, завдяки яким можна оперативно дістатися до сіл, які обслуговують, зв’язатися з центральною районною лікарнею.
Стараннями Любові Григорівни Бучацької і голови райспоживчого товариства Галини Луківни Зелінської у Малаївцях вдалося зберегти єдиний у районі затишний магазин райспоживкооперації, де трудиться Олександра Пилипівна Єрошевська, яка віддала роботі у цій системі чверть століття. Тут все нагадує про часом незабутні істини: у торговельній залі має бути чисто, товар викладено акуратно і з вигадкою, а продавець зустрічати покупців доброю посмішкою.
Ось такі вони, будні села Малаївці. Важливо, що керівники тут не нарікають на недоробки один одного, а спільно розв’язують виникаючі проблеми. Так, райдержадміністрація допомогла установити в усіх закладах сучасні міцні двері, щоб майно було надійно захищене у нічний час. Повага з боку підприємців до голови райдержадміністрації Василя Петровича Арнаута та Малаївського сільського голови Любові Григорівни Бучацької дозволяє завжди розраховувати на їхню допомогу, якщо треба щось підремонтувати, підфарбувати, замінити. Обласний центр далеко, а людям треба жити тут...
