Коли приїжджаєш у віддалені райони області й запитуєш, як вплинула на життя людей криза, часто чуєш у відповідь: «А ми завжди жили і живемо у стані кризи. Так що звикли». Справді, у глибинці розраховувати на особливу допомогу центру не доводилося ніколи. От і звикли люди не скаржитися, а розраховувати винятково на самих себе, на власні сили.
Про те, як живеться сьогодні жителям Красноокнянського району, наша бесіда з головою районної ради М.В. Леміщуком.
– Миколо Васильовичу, у чому полягає специфіка району?
– Насамперед, треба сказати про те, що він дотаційний. Основна продукція – це продукція сільського господарства. Є єдиний ковбасний цех, що залишився з часів початку 90-х років. Нещодавно відкрили цех розливу мінеральної води. Найближчим часом розпочне роботу швацький цех.
– У віддалених районах спостерігається цікава картина. Там, де є потужне сільгосппідприємство і сільрада, що працює на тій же території, почувається впевненіше.
– Це відбувається там, де люди не пішли шляхом дроблення господарства, а зберегли худобу, техніку, кадри. Таких підприємств у нашому районі небагато, але вони розвиваються, допомагаючи сільським радам розв’язувати багато проблем соціально-економічного розвитку сіл.
– Тобто, майбутнє за великими, багатопрофільними господарствами?
– Так, і нинішня ситуація ще більше це підтверджує. Адже подивіться: значно подорожчали добрива, паливно-мастильні матеріали, не говорячи вже про сільськогосподарську техніку. А ціна на зерно? Крім того, треба впроваджувати сучасні технології вирощування культур. Жоден фермер такий тягар винести не зможе.
Як я вже говорив, міцних господарств у нас близько десяти. Вони залучили інвестиції зовні, успішно працювали. І торік це дозволило району вийти на одне з перших місць в області як за валовим збором зернових культур, так і за врожайністю. І хоча погодні умови 2009 року не такі сприятливі, як 2008 року, сільгосппідприємства району успішно розпочали збір ранніх зернових культур і мають добрі результати.
– Як мені розповідали, завдяки об'єднанню зусиль вдалося розв’язати проблему освітлення багатьох населених пунктів. Тепер у нічний час людям не так страшно буде виходити на вулицю.
– Так, керівники господарств із розумінням поставилися до цієї проблеми. Тому кошти на освітлення вулиць виділялися із трьох джерел: райрада, сільські ради і сільгосппідприємства, які на землях цих сільських рад працюють. Світло з'явилося на вулицях Новоолександрівки, Ставрового, Новосамарки, Антонівки, Чорного, Красних Окон, Риймарівки, Малаївців.
– У районі є села, у яких залишилося мало жителів. І якщо закрити в них школи, процес загибелі цих сіл піде ще швидше. Ви ухвалили інше рішення: у таких населених пунктах відкриваються дитячі садки, а школи перетворюються на навчально-виховні комплекси.
– На наш погляд, це дуже актуальне питання. Якщо є куди відвести малюка і віддати на навчання старшу дитину, батьки багато разів подумають, чи варто виїздити з рідного села. До того ж діти у своєму дитячому товаристві розвиваються краще. Дитячі садки ми відкрили на базі загальноосвітніх шкіл, що дає можливість використовувати їх на повну потужність. Таке рішення було ухвалено по селах Володимирівка, Артирівка, Тригради.
Треба відкривати дитсадок і в селі Степанівці. Щоправда, там є проблема. Будівлі соціальної сфери, які належали місцевому СВК, свого часу не були передані на баланс сільської ради. Тому вирішувати питання щодо відкриття дитячого садка можна буде лише по завершенню процедури передачі споруд у комунальну власність сільської ради.
– Вісім років село Римарівка очікувало на воду.
– Для вирішення проблеми водопостачання населених пунктів Римарівської сільської ради з районного бюджету кошти виділялися у два етапи: 2007 року – 12 тисяч 49 гривень, 2008 року – 69 тисяч 656 гривень. Підтримали сільську раду і місцеві фермерські господарства. Усі розуміли, якщо самі не зробимо, ще довго люди будуть сидіти без води.
– Якщо говорити про медичну допомогу, то вона концентрується на ФАПах, що перебувають на скромних бюджетах сільських рад.
– Головним на сьогодні питанням є забезпечення ФАПів коштами на поточні ремонти (хоча багато з них потребують капітальних ремонтів), придбання медичного обладнання для надання першої медичної допомоги, придбання ліків. Справді, бюджетних коштів на це виділяється недостатньо. Але щодо заробітної плати, індексацій, доплат працівникам ФАПів, вони забезпечуються ними стовідсотково.
Якщо з'являються якісь гроші в районному бюджеті, ми намагаємося їх розділити між усіма. В інших районах чинять інакше.
Наприклад, за обміном досвідом ми (я, апарат райради, всі сільські голови) побували у Фрунзівському районі. Вони виділяють кошти вибірково, одній – двом сільським радам. Можливо, такий підхід і є обґрунтованішим.
– Імовірно, розуміючи непросте становище ФАПів, ви завершили будівництво нового пологового будинку і порушуєте питання про будівництво терапевтичного відділення ЦРЛ.
– Будівництво нового пологового відділення в смт Красні Окни – то не є заслугою нинішнього керівництва району. Передумови до цього заклали наші попередники у 2003-2004 роках. А ми зараз докладаємо максимум зусиль, щоб завершити будівництво. Старий пологовий будинок не відповідав санітарним нормам. Головний санітарний лікар району з цього приводу постійно давав приписи керівництву ЦРЛ з вимогами закрити пологове відділення. Розуміючи, наскільки необхідний новий пологовий будинок у районі, з обласного бюджету на будівництво були виділені необхідні кошти. З районного бюджету протягом поточного року, відповідно до рішення райради, вишукано 300 тисяч гривень на закупівлю для нього необхідного медичного обладнання.
Що стосується терапевтичного відділення, воно, напевно, найдавніше в області. Будував його ще князь Гагарін. Звісно, відділення теж не відповідає санітарним нормам. Погодитися з цим не можна. Минулого року на виготовлення проектно-кошторисної документації по терапевтичному відділенню з обласного бюджету виділено 153 тисячі гривень, з районного – 50 тисяч. Також райрада виділила 30 тисяч гривень на експертизу проекту. Облрада виділила 200 тисяч гривень на початок робіт. Загальна вартість будівництва – близько 16 – 17 мільйонів гривень. З урахуванням зростання цін, вона, звичайно, зростатиме.
– Фундамент нової школи в селі Ставровому мимоволі змушує замислитися, коли ж у нинішніх умовах вдасться завершити настільки масштабне будівництво?
– Усі в області розуміють важливість цього об'єкта. До Ставрового приїжджали і голова обласної ради Микола Леонідович Скорик, і всі заступники губернатора. Там же навчаються діти не лише з нашого району. Педагогічний колектив творчо працює під керівництвом директора, депутата районної ради Тетяни Павлівни Порожнюк. Діти постійно зайняті, у школі багато гуртків і факультативів. Звичайно, батьки намагаються віддати їх на навчання до Ставрового.
Поки що виділені на будівництво гроші освоєні, а далі надходжень немає. Але є надія, що у другому півріччі будівництво відновлять. Можливо, щось одержить область зі стабілізаційного фонду.
– Ще одна дуже гостра проблема району – газифікація.
– Газопровід Фрунзівка – Красні Окни (близько 30 кілометрів) починали будувати вже двічі. За останній рік нам вдалося довести його до Красних Окон. Є приблизно 5 кілометрів розвідних газопроводів і по Красних Окнах. Роботи виконувало ТОВ «Торговельний дім «Одесагаз» (директор Микола Павлович Трофимов). Кошти на розробку проекту дав підприємець Григорій Данилович Череушенко.
На сесії райради було затверджено Програму газифікації населених пунктів Красноокнянського району. Згідно з нею, у плані співфінансування робіт щодо газифікації з районного бюджету виділяється 400 тисяч гривень. Залишилося лише закупити прилад обліку споживаного районом газу. І, сподіваюся, найближчим часом в смт Красні Окни вдасться запалити газовий факел.
Як бачите, незважаючи на кризові явища, які охопили усі галузі народного господарства, Красноокнянський район робить спроби просуватися уперед і розвиватися. Проблеми є, але ми не замовчуємо їх, а робимо спроби вирішувати. І, звісно, радіємо нашим досягненням.
