Вечірня вистава в Одеському дельфінарії уже увінчувалася вдячними оплесками, коли в уважних глядачів від подиву зіниці розширилися ще більше: у одного з артистів при стрибках-поклонах раптом чітко проявився другий хвостик. І тільки тренери одразу здогадалися, що у дельфінихи Віти почало пробиватися на світ довгоочікуване для всіх маля. Фахівці океанаріуму «Немо» добре знають, що у цих ссавців і шлюбний акт, і пологи, і годівля відбуваються на швидкості, під час плавання. Не минуло і півгодини від закінчення феєрії, як ось так, майже граючись, крихітка зробила свій перший земний вдих, до якого за вродженим інстинктом її підштовхнули мама і тато Коля, котрий нервово переживав, вони виштовхнули новонароджене дитинча назустріч кошлатим зіркам.
– Взагалі-то народження дельфіняти в неволі – явище, скоріше, виняткове, – ділиться своїми знаннями Наталя Василевська, психолог за освітою, яка присвятила себе дельфінотерапії. – Наприклад, у Ризькому дельфінарії за 20 років його існування народилося усього троє дитинчат. У нашій країні ми такого навіть і не згадаємо. А в Одесі за 2 роки – вже двоє дитинчат. Торік буквально все місто приймало на руки одесита Немо. Ви знаєте, що більше придивляєшся до цих мудрих створінь, то більше переконуєшся, що вони на рівні з людиною. Як і люди, вони всі керуються любов’ю.
І справді, у романтичній історії дельфінів Колі і Віти було все – і смерть, і великі почуття, і народження маляти.
Одинадцятирічну чорноморську дельфіниху, що викинулася на берег, знайшли майже при смерті від пневмонії. Майже дивом і постійною турботою її виходили в нашому дельфінарії. І вже у гойдливій постелі водяного лазарету 17-річний дельфін Коля одразу взяв її під свою опіку, гортанним присвистом ніби переконуючи самочку: ну ж, зроби зусилля, виборсуйся. Дельфінихи самі, як у білому танці, керуються у своєму виборі кавалера лише власними капризами. Одразу на обох спустилася майже любов з першого погляду. А потім були галантні залицяння, з ніжними дотиками і почісуваннями, посмішками до вух, а замість поцілунків – тертя носами.
Тепер цій «солодкій парочці» турбот багато – треба думати про виховання крихітки. А дельфіни – скоріше суворі батьки. Балувати дитинча ще дозволяють тренерам, а самі то цикнуть ударом хвоста по воді, а коли вже зовсім воно неслухняне, то можуть і відшльопати плавцями непокірливе чадо. Мама поки що нікого близько не підпускає до дитинчати, годує його кожні 15 хвилин грудним молоком. Під таким невсипущим доглядом дельфіни перебувають від року до двох залежно від характеру і прагнення до самостійності. Ще за три роки перескакують через підліткові бар’єри і до п’яти років вже вважаються дорослими особинами (а живуть вони в середньому років 30 – 35).
Дитинча, як розповідає Наталя Василевська, приблизно зараз тягне кілограмів на 15, а до розквіту сил йому ще набирати і набирати до 200. До речі, фахівці океанаріуму першого дня ще не цілком впевнені у визначенні статі дитинчати (а стать визначається за щілинками, розташованими між плавцем і хвостом: у дівчаток їх дві, а в сильної половини – одна). Але гадають, за спостереженнями, що, швидше за все, сімейка порадувала нас все ж таки дівчинкою. Тому і в оголошеному дельфінарієм конкурсі пропонують придумати їй найромантичніше ім’я і з нетерпінням чекають листів. До речі, у редакції теж замислились над цим і виникла ідея назвати новеньку городянку Водолією або Водолієм, якщо то хлопчик. Ну а поки що нехай граціозна істота слухняною і здоровенькою грається під ласкавими хвилями і сонцем.
