«Пробі! Грабують!» Цю класичну фразу усе частіше повторюють співробітники банківських відділень, які зазнали нападів з метою пограбування. Грабують у Києві, Донецьку, грабують і в начебто б благополучній столиці Росії. На жаль, не стала винятком Одеса. У провінційному Мелітополі було ще гірше: у банку прогримів вибух, на ринку розпорошили отруту... Що це – ланцюг випадків чи вихід на суспільну арену нової кризово-кримінальної особистості?
Прокоментувати ситуацію ми попросили професійного психолога – директора з питань персоналу ТД «Левада», незалежного експерта судово-психологічної експертизи, кандидата медичних наук Михайла Вигдорчика.
– Михайле Іллічу, чи можна стверджувати, що в нещасливу епоху кризи суспільство криміналізується?
– Безумовно, мають місце певні психологічні зрушення, які здебільшого мають регресивний характер. Коли особистість не має можливості розв’язувати свої проблеми в даний період часу, вона відкочується на «нижній поверх» свого розвитку. Якщо і на такому рівні людина зазнає фіаско, моральне падіння триває. Як чинить громадянин у важкій ситуації, наприклад, при втраті роботи? Шукає нову, змінює кваліфікацію тощо. Але є і інший шлях: образитися на увесь світ, як ображається дитина. Наступний крок на цьому шляху – заперечення багатьох суспільних цінностей. Саме таким чином психіка захищає себе від зовнішніх впливів.
– І людина стає на слизьку доріжку...
– Так. Намалювати єдиний портрет злочинця епохи кризи не можна, зате ми можемо досліджувати сам корінь зла. Інструментом послужить вивчення мотиву дій кожного індивіда. Якщо людина схильна до кримінальних дій, це означає, що загальні правила поведінки, дотримувані іншими людьми, для неї не указ. По-друге, повинна зійтися тріада ознак: спроможність до скоєння кримінального вчинку, тиск фінансових обставин і здатність до самовиправдання. Третій чинник – певний рівень сугестивності. На психологічно нестабільну особистість накладається зовнішній вплив, наприклад, розповідей і фільмів про вдалі пограбування. І така людина, ідентифікуючи себе з героями подібних пригод, схиляється до рішення діяти в їхньому стилі. Однак зверну увагу на таку особливість: коли хуліган відкручує дзеркала у чужих автомобілях, він таким чином виражає і свій протест проти дійсності. Тому ми повинні, говорячи про кримінальну складову вчинку, пам’ятати і про соціальну.
Не думаю, що всі пограбування банків, що прокотилися по Україні, були здійснені злочинцями-професіоналами. Справжні грабіжники не будуть ризикувати через дві-три тисячі гривень. Слідчі експерименти, проведені відповідними органами, супроводжуються відеофіксацією. І професійний психолог, одержавши такий запис, може з великою часткою впевненості зробити висновок про особистості правопорушника.
– Ви згадали про вплив зовнішніх чинників. Чи виправдана боротьба держави з порнографією і ігроманією?
– Будь-які обмеження якоїсь діяльності призводять до її переходу в прихований стан. Безумовно, невеликий позитивний ефект від даних заборон є, адже їх мета – не дати психологічно нестійкій особистості ідентифікувати себе з носіями негативу. Але якщо для людини стала пагубною пристрастю, наприклад, гра, ця людина буде прагнути або порушити обмеження, або замінити гру рівноцінним «захопленням». Наприклад, почне пиячити. На мій погляд, будь-які заборони не зможуть змінити ситуацію в суспільстві, де відсутня ідеологія.
Знаєте, ідеологія необхідна для існування суспільства! Вона вибудовує і спрямовує маси, я порівняв би її з батьківським вихованням. Якщо ми не виховуємо дитину, то виникає тип особистості з антигромадською поведінкою. Коли у держави немає виразної ідеології, прийнятної для більшості членів суспільства, громадяни опиняються на розпутті. Простіше кажучи, не відають, куди ж рухатися далі. І тоді активізуються інстинкти, найчастіше досить агресивні.
– Ви працюєте із персоналом, найманими робітниками. Що змінилося за останній рік?
– Плинність кадрів зменшилася. Що стосується зрослої інтенсивності праці, на яку скаржаться люди, то тут усе не так просто. Ми розмежовуємо бажання громадянина утриматися на робочому місці, що змушує його бути зібранішим, і бажання працювати. В основному, спостерігаємо перший варіант. Бажання інтенсивно трудитися у більшості працівників як не було, так і немає.
Роботодавці зіткнулися з такою проблемою, як приплив робочої сили низької кваліфікації. Цим людям, що пережили звільнення, дуже важко і у матеріальному плані, і в плані психології. Але не слід вбачати в них такий небезпечний для суспільства елемент. Повторю: потрібна ціла низка причин, щоб особистість переступила закон. Я зробив ще одне спостереження. Останнім часом співробітники банківського сектору і ігрового бізнесу, які в силу різних причин втратили робочі місця, активно шукають роботу і, як правило, знаходять її.
– Чи згодні Ви із твердженням, що в основі будь-якого бізнесу лежить кримінал, і, таким чином, олігарх і дрібний злодюжка духовно пов’язані між собою?
– Схильність до підприємництва наповнена соціальним змістом і має свій логічний кінець у вигляді бізнес-продукту. А початок лежить у спонтанній агресивності, властивій людині. Ця агресивність може перетворитися в підприємництво, але може піти іншим шляхом, кримінальним. Межа тут досить хистка. Щоб проявляти активність у бізнес-середовищі, потрібна певна гнучкість, і не лише в пошуку лазівок у податковому законодавстві. Бізнесменові доводиться чимось жертвувати: наприклад, миттєвим прибутком заради майбутнього стабільного доходу. Гадаю, успішний український підприємець вже виріс і досяг того рівня, коли бізнес можна вести легально.
– Європейська інтеграція – стратегічний курс і нашого регіону, і всієї України. Ви помітили якісь «євроспрямовані» зрушення у свідомості людей?
– На жаль, ментальність наша єдина. Вона може підлаштовуватися під поточну політичну і соціально-економічну ситуацію, але системних зрушень не зазнає. Між іншим, ми якось забуваємо, що в країнах Євросоюзу є свої проблеми, специфічні для їхньої історії, пов’язані з особливістю формування середовища цих суспільств. Разом з тим відзначу, що впевнено говорити про різко виражені характерологічні властивості слов’янського або романо-германського населення не можна. Тому що досліджувати всіх громадян конкретної країни психологи просто не в змозі. Можна лише припускати з відомою часткою ймовірності, але робити однозначні висновки про те, що українці ось такі, а французи – інші, я не став би.
– І останнє запитання. Чи поділяєте Ви думку про кризу як про якесь очищення, з якого і держава, і суспільство вийдуть оновленими?
– Люди залишаються тими ж, як би банально це не звучало. Внутрішній світ людини можна уявити як театр, де є сцена і є лаштунки. Наші особистісні властивості – актори на сцені, що грають виставу нашої долі. А за лаштунками чекають інші артисти, які керувалися б іншим сценарієм. І ці запасні актори можуть вийти на сцену, а можуть і не вийти. Коли вони виходять – і стається поворот у розвитку особистості. Таке буває, але вкрай рідко. Як медик, додам: будь-яка хвороба лікується подвійним періодом її розвитку. А ми «хворіли» на тоталітаризм десятки років.
