Одеський національний морський університет, відомий на всьому пострадянському просторі як «водний», завжди славився якістю освіти, яку здобували у його стінах студенти. «Водний» був і залишається головною кузнею морських інженерних та управлінських кадрів. Щороку тисячі юнаків і дівчат штурмують приймальну комісію університету. Але не всім з них вдається стати студентами відомого вузу.
Про нову вступну компанію і про те, наскільки сьогодні затребувані випускники ОНМУ, на ці та інші запитання відповіла ректор університету Ірина Володимирівна Морозова.
–ІриноВолодимирівно,чиіснуютьякісьвідмінностіміжнинішньоюіпопередньоювступнимикампаніями?
– Невеликі відмінності є. Наприклад, якщо торік окремим навчальним закладам залишили право на деяких факультетах зараховувати людей, які закінчили при вузі підготовчі курси, то у цьому році – прийом як на заочну, так і на денну форму навчання провадиться тільки на підставі сертифікатів про проходження єдиного незалежного тестування.
Крім того, у минулому році ми приймали заяви від абітурієнтів до 10 липня, а в цьому почали прийом з 29 червня і 29 липня його завершили. Як і минулої вступної кампанії, охочі до нас вступити, подавали заяви одночасно не тільки на кілька факультетів, але й в інші навчальні заклади. За кількістю заяв дуже важко визначити, хто реально збирається навчатися саме у нас... А схема зарахування така: 29 липня закінчився прийом документів, після чого ми вивісили списки всіх, хто подав нам свої заяви. Протягом 5 днів абітурієнти повинні визначитися (особливо ті, хто вступає на бюджет), куди вони віддадуть свої документи. І тільки після того, як ми побачимо оригінали, а не копії їхніх документів, зможемо визначити реальну кількість вступників до нас і зрозуміти, чи буде виконано держзамовлення з усіх спеціальностей.
Зараз почався прийом оригіналів документів від абітурієнтів.
–Недобір студентів неможливий?
– На бюджет вже точно неможливий. Схоже, що і на контрактну форму ми наберемо у цьому році не менше студентів, ніж у минулому. За кількістю поданих документів (а це понад чотири тисячі заяв), наш вуз посідає другу позицію у місті. Словом, недобір нам не загрожує. З року в рік кількість заяв, поданих до нашої приймальної комісії, тільки збільшується. А про кількість першокурсників можна судити і за підготовчими курсами, на які ми щороку набираємо десь близько тисячі чоловік. Серед них завжди чималий відсоток дітей наших колишніх випускників, які йдуть стежкою своїх батьків.
– «Болонський процес – житейська справа»? Адже він для ОНМУ став уже звичною справою. Наскільки кредитно-модульна система вашого університету відрізняється від подібних систем, які існують в інших країнах?
– Кредитно-модульну систему ми почали впроваджувати ще 15 років тому. Тому і тут у нас вже накопичено чималий досвід. А принципи цієї системи прості. Головне ж у тому, що успіх студента залежить тільки від нього самого, від його вибору – чи одержати глибокі, всебічні знання і стать справжнім професіоналом у тій чи іншій галузі, чи просто домогтися «палітурки» – диплома про освіту.
Об’єктивно кажучи, поки що серед студентів переважають ті, хто мріє лише про диплом. Наше головне завдання – пояснити молодим людям, що вони повинні приходити до університету, насамперед, за знаннями. Наївно сьогодні думати, що наявність диплома може забезпечити молодому фахівцеві кар’єрний успіх, тому що з кожним роком роботодавці стають все вимогливішими при доборі нових кадрів.
– Чи існує система розподілу студентів?
– Зараз діє така система: від студентів, які навчаються на бюджеті, ми вимагаємо, щоб вони укладали тристоронні договори – між вузом, студентом і роботодавцем. За такого договору ми зобов’язуємося дати якісну освіту, студент зобов’язується навчатися і після закінчення піти працювати до цього роботодавця, роботодавець зобов’язується взяти його на роботу. Отож поки що цих роботодавців шукає або студент, або вуз. Я гадаю, що повинно бути по-іншому: підприємства повинні самі проявляти зацікавленість у фахівцях, даючи вузам певні замовлення. І такі випадки вже є. Крім того, у нас навчаються студенти-заочники, навчання яких оплачують підприємства, на яких вони працюють. Адміністрації цих підприємств постійно стежать за їхньою успішністю. У тих випадках, коли успіхи залишають бажати кращого, підприємство попереджає студента про те, що буде змушене зняти з себе зобов’язання щодо оплати за його навчання, що у більшості випадків стає непоганим стимулом до підвищення успішності.
– Чи затребувані сьогодні випускники ОНМА, які мають дипломи інженерів?
– В останні роки найбільшою популярністю почав користуватися такий напрям підготовки, як транспортна технологія. Бути організаторами, управлінцями морського транспорту – в основному, саме це сьогодні приваблює молодь. Менший інтерес проявляється до таких спеціальностей, як суднобудування, гідротехніка тощо. Це досить складні інженерно-технічні професії, а рівень підготовки у середній школі з кожним роком стає все нижчий: математику, фізику там викладають у дуже спрощеному вигляді, не кажучи вже про креслення. Нашим викладачам доводиться розпочинати навчання з повторення шкільної програми, тому що більшість студентів-першокурсників просто не здатні освоїти новий матеріал.
– А чи можна сказати, що технічні спеціальності сьогодні менше затребувані?
– Не зовсім так. До нас надходять замовлення від підприємств саме на ці інженерні спеціальності: суднобудівні заводи просять суднобудівників, інженерів-механіків. Потроху, але зростає і потреба у фахівцях-гідротехніках, тому що з’являються нові причали, термінали. Інженерів, можна сказати, навіть не вистачає, і стається так з різних причин. Не всі молоді фахівці погоджуються працювати за своїм профілем. Причини різні. Одна з них – випускники не можуть пройти досить жорсткий відбір до приватних компаній, які висувають до них, як до здобувачів вакансій, високі вимоги, і, як правило, шукають співробітників з досвідом роботи. В інших випадках, люди просто не витримують високого ритму роботи і відповідальності, яка на них звалюється. І тоді вони змінюють сферу діяльності...
А трапляється і так, що наші випускники сумлінно відпрацьовують контракт після закінчення університету на державних підприємствах, і, набувши там необхідного досвіду, ідуть у приватні фірми, тому що рівень оплати праці там набагато вищий, ніж у державних структурах.
На думку фахівців, найближчим часом зростатиме потреба і у такій професії як логістик. Україна, яка лежить на перетині торговельних шляхів, все більше потребує грамотних керівників транспортними потоками.
Тому, незважаючи ні на що, технічні, інженерні спеціальності, до яких втратився інтерес водночас із промисловим крахом 90-х років, знову будуть затребувані.
