Він, молодий, сповнений лютої ненависті, стояв перед своїм ворогом і, розмахуючи руками, викидав замішані на чорній злості слова... А ворогом виявилася несподівано літня людина, яка намагалася сісти до "його" маршрутки, де ще було одне вільне місце, ціна якому аж... чотири гривні. "Куди, діду, лізеш, іди в автобус. Він порожній. Дай мені заробити!" – кричав молодик . Пасажир спробував пояснити, що йому треба швидко дістатися, на нього чекає з ліками дев’яностоп’ятирічна мати дружини, що він не користуватиметься законною пільгою на безкоштовний проїзд, віддасть гроші, але "господар" транспортного засобу не вгамовувався: "У тебе діти є? Дай мені заробити! Іди в автобус і не лізь сюди!"
"Ворог" дістав диктофон і попросив крикливого водія пояснити зрозуміло, чому він принижує його і порушує закон". У відповідь: "Викинь своє посвідчення, мені воно не указ!"
Цим "ворогом" людини, яка, мабуть, забула, що є такі поняття, як честь і совість, виявився автор цих рядків. Я не став продовжувати марний діалог і спробував знайти на автовокзалі офіційну особу, яка могла б, якщо не знайти управу, то хоча б пояснити водієві 570 маршрутки ВН 22-25 АА, яка курсує від Привозу до радгоспу "Гвардійський". Але, на жаль, таких не знайшлося: йому кимось надане право діяти за принципом – що хочу, те і роблю.
Після цього випадку ще раз переконався у справедливості скарг, що надходили до редакції на водіїв маршруток, які проявляють неприховану злість і хамство стосовно людей, які намагаються скористатися своїм законним правом на безкоштовний проїзд. Чому таке відбувається? Від безкарності у першу чергу. Якби керівники водіїв, які працюють на 570 маршруті, постійно нагадували їм про правила поведінки з пасажирами і відповідальності за їх ігнорування, вживали заходів до порушників, вони б дотримувалися і правил руху, і законності. У цьому зв'язку сподіваюся, що епізод, про який я розповів, не залишиться без уваги роботодавця і рекомендую останньому поцікавитися тим, як поставлена виховна робота в НП "Таїровтранссервіс", яким керує Юрій Олександрович Петрусенко. У пам'ятці водієві записано: "Людяність у ставленні до пасажирів, взаєморозуміння. Жодного хамства! Не забувати про чарівні слова: спасибі, будь ласка, будьте ласкаві... При вході до салону вагітних жінок і жінок з дітьми, інвалідів, попросіть пасажирів, які сидять, поступитися їм місцем. Як ви будете ставитися до людей, вони так само будуть ставитися до вас". Я мав можливість прочитати відгуки багатьох пасажирів про роботу "Таїровтранссервіс", у яких висловлюється подяка водіям за їхню ввічливість, чуйність і тактовність. Зішлюся лише на думку Таїровського сільського голови: "Підприємство здійснює соціальне перевезення пенсіонерів і всіх громадян пільгових категорій, не одержуючи за це дотацій. Діти-сироти і діти з малозабезпечених родин користуються безплатним проїздом, а старшокласники перевозяться за 50 копійок. Виділяється безкоштовно автобус для ритуальних послуг, доставляння спортсменів на змагання і з іншою метою. Колектив підприємства створює всі необхідні умови регулярного, комфортабельного обслуговування населення". І не випадково ветеран Великої Вітчизняної війни А.П. Михайлін написав до редакції від імені односільчан: "Ми, ветерани ВВВ і пенсіонери, висловлюємо велику подяку Юрію Олександровичу Петрусенку і водіям за чуйне і уважне ставлення до нас, людей літнього віку".
Коли в "Одеських вістях" була опублікована стаття учасника бойових дій у ВВВ, полковника у відставці Бориса Мойсейовича Ніколаєвського "Невдячність", у якій він з болем у душі розповідав про бюрократичне ставлення до ветеранів, приниження їхніх заслуг перед суспільством, прояв хамства, на неї відгукнулося понад 1500 наших читачів. В архіві зберігається папка з цими відгуками. Гадаю, хамовитим молодим людям, які принижують старість, буде корисно довідатися про думку на той час сімнадцятирічного гімназиста Олексія Персняка: "Проблема, порушена на сторінках "Одеських вістей", торкнеться і нас, молодих людей, у майбутньому, якщо становище людей похилого віку не змінити зараз на краще. Ще раз перечитую перелік цін на послуги і думаю: звідки у пенсіонерів такі гроші? Чому ж людей, які боролися за нас на війні, кривдять різні "індивідууми?" І правий був студент Володимир Пономарчук, який за дорученням однокурсників висловив думку про те, що "за безкультурною поведінкою ми перебуваємо на першому місці у світі". "Зараз, – писав він, – цінується влада грошей, і ветерани, які опинилися у найскрутнішому становищі, законно запитують: "За що ми воювали, за що наші бойові товариші віддавали життя і останні сили? Саме собою напрошується інше запитання: до чого ми дійдемо? Адже суспільство, у якому зневажають моральні цінності, не має майбутнього".
Коли водій, який грудьми закрив вхід до маршрутки, кричав про те, що йому треба годувати дітей, я мимоволі подумав: а яких дітей виростить ця людина? Дай-то Боже, щоб вони були вихованіші й добріші від їхнього батька.
