Пам’ятайте, люди!

Місто Одеса, всі одесити (де б вони не жили) у дні 1 – 3 вересня святкують 215-річчя міста рідного і близького, міста, яке завжди було і буде у нашому серці. Ще живі одесити, які досягли 80 – 90 річного віку, і пам’ятають довоєнну Одесу – багатонаціональне та інтернаціональне місто, місто-курорт, місто численних заводів і підприємств, місто театрів і письменників, у якому жив веселий народ, який високо носив звання – «одесит». Але настав 1941-й – рік початку страшної війни, і, по суті, Одеса стала одним з перших міст колишнього СРСР, яке стало заслоном на шляху просування румунсько-німецьких полчищ, що рвалися на українські простори. Героїчна оборона міста Одеси – славетна історія Великої Вітчизняної війни, у якій брали участь усі народи колишнього СРСР.

Десятки румуно-німецьких дивізій, які мріяли захопити місто, порт, були розгромлені під час оборони Одеси – оборони, яку здійснювали не лише армія і флот, але і все населення міста (до 180 тисяч мешканців міста брало участь в обороні міста і тоді, коли склад флотських і армійських частин не перевищував 25 тисяч чоловік)

Місто, після 70-денної оборони, не було захоплене, зайняте ворогом, місто було залишене армією із стратегічних міркувань. І ще багато годин після відходу останніх частин захисників фашисти боялися входити до міста, не розуміючи, не вірячи у те, що місто залишене його захисниками. Лише вдень 16 жовтня частини окупантів почали входити до міста. І почалися страшні – чорні дні окупації, страшні настільки, що про це важко не лише писати, але й згадувати.

Масові страти населення розпочалися вже вночі на 17 вересня 1941 року – райони були «вкриті» шибеницями, людей вішали, спалювали живими, розстрілювали, по суті, весь період окупації міста. І що природно для нацистів – завдання щодо цілковитого винищення євреїв виконувалося румунською адміністрацією з піднесенням. Адже одержали за відданість нацизму у подарунок територію від Дністра до Буга (так звану Трансністрію). Румунська адміністрація лише на території Одещини знищила понад чверть мільйона населення (в основному євреїв).

Невизнання румунською вояччиною своєї провини, реабілітація румунських вйськових злочинців апеляційним судом Бухареста, обурила нас – колишніх в’язнів румунських таборів. Особливо вражає «мовчання народу», мовчання громадських центрів після такого обурливого рішення румунського суду. Невже можна забути вину румунської вояччини, на совісті якої сотні тисяч життів мешканців півдня України, знищених не гітлерівцями, а вояччиною Антонеску, яка часто перевищувала (за жорстокістю) злодіяння німців, яких, по суті, в Одесі під час окупації не було.

Більше того, з’явилися автори (невідомо ким оплачувані), які ідеалізують функції румунської вояччини на території між Дністром та Бугом. Прикриваючись словами – «Трансністрія» (територія, подарована німцями Румунії) намагаються ідеалізувати роль Румунії. Від свого імені, від імені тисяч знищених, від малої кількості дивом врятованих Червоною Армією, заявляємо:

«Ми все пам’ятаємо. Ніколи не забудемо і не пробачимо румунській вояччині, її керівникам, братам Антонеску, всім, засудженим народним трибуналом Румунії до страти, їхніх злочинів проти людства, проти єврейського народу. Ніколи ми не забудемо героїзму і чесності тих українських громадян, які, ризикуючи життям, намагалися допомогти, допомагали малій частині з нас врятуватися від знищення. Їм – «Праведникам Народів Світу» вічна пам’ять і слава. І на їхню честь, ми завершили організацію Меморіалу пам’яті жертв нацизму (у Сквері пам’яті) спорудженням пам’ятника на їхню честь.

А Меморіал пам’яті (у Прохорівському сквері) – єдиний на колишніх окупованих територіях, споруджений мною 15 років тому (за підтримки Одеської міськради) у Прохорівському сквері – Алеях пам’яті, вічно нагадуватиме народам світу про те, що було, з повторенням чогось подібного необхідно боротися, оскільки пережитого не можна забувати, не можна пробачити.

Вічна пам’ять полеглим, вічна слава Праведникам Народів Світу, вічна слава Армії-переможниці – Червоній Армії, яка врятувала місто Одесу, її населення від повного знищення.

Люди світу: пам’ятайте, пам’ятайте, пам’ятайте…

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті