З днем народження, одесо!

Діалог на сходинках

Потьомкінські сходи відмили! Причому вперше за багато років. Дивлячись на струмені води та потоки грязюки, залишеної мільйонами підошов, я поставив собі запитання: «А якщо нам усім взяти та змити із себе скверну невірнних уявлень та ганебних вчинків... Можливо, тоді в нашому суспільстві проясняться орієнтири і згаснуть неправдиві вогники?» Не гаючись, я підійшов, насамперед, до молодих людей, які, власне, й чистили 192-східчасту гордість одеситів.

Торстен, громадянин Німеччини:

– Про політику говорити не хочу, Ви ж розумієте – я тут гість, моя місія – очистити сходи. Але доля Одеси та вашої країни мене хвилює: мій прапрадідусь родом із цього міста. Скажу так: у минулому Німеччини є важкі сторінки, забувати їх не можна. Хоча б для того, щоб знову не проходити гірку науку трагедії та ганьби.

Юрій Михайлович, фотограф:

– Мені відмиватися? Та я багато років віддав Військово-морському флоту, Батьківщині служив. Спочатку на Далекому Сході, потім на Чорному морі. Чотирьох дітей виростив. Тепер же сиджу і зітхаю, згадуючи те життя. Нема чого мені соромитися, так і запишіть. Відмитися потрібно тим, хто зараз краде без міри. Живу біля школи, так усі сусіди шепочуться про багатосотенні побори з батьків. Совість є?

Григорій Семенович, пенсіонер:

– Пам'ять, пам'ять… Ось пам'ятник Катерині відновили – це добре, можна сказати, змили бруд з її імені. Багато вона зробила для Одеси. Але от скажіть, навіщо наш Президент увесь час бубонить про Голодомор 1932-33 років? Люди в Україні мруть, за останні двадцять років населення країни на шість мільйонів скоротилося. І постійні розмови про голод тридцятих нагадують нам про трагедії дня сьогоднішнього, про помилки сучасних політиків.

Надія Степанівна, лікар:

– Відмитися потрібно від неправди, що вразила суспільство. Вибачте за такий "приземлений" приклад: на ринку обіцяють точну вагу, а обманюють на двадцять – тридцять, а іноді й на сто грамів. Навіщо ж брехати? Запроси дорожче, але щоб було точно. Так само і в історії нашій, і в політиці. Програму Шустера вже дивитися не можу. Якщо політики один одному без втоми кричать: "Ви брешете!", отже, хтось із них точно бреше. Немає тут предмету для гордості. Відпочинок знаходжу в поезії. Пишаюся тим, що я народилася на Черкащині, на батьківщині Кобзаря, тим, що виховала дітей на віршах Сергія Михалкова. Цими людьми можна пишатися.

Таміла, керівник проекту:

– Гадаю, потрібно піклуватися про те, як не забрьохатися грязюкою, не покритися корою ідеологічних нашарувань. Як це зробити? Прагнути до об'єктивної оцінки історії. Ця наука дуже піддається впливу влади, чим керівники завжди користувалися й користуються. Історією не можна гратися, як картами, викидаючи на стіл потрібний розклад.

Ігор, студент:

– З приводу орієнтирів ось що скажу. Тих людей, якими можна було б пишатися, давно вже немає серед живих. От я не вважаю героями Леніна та Сталіна. Справжній герой – той, хто вижив в епоху Голодомору та Другої світової війни, мужньо боровся за життя людей. Віднесу до героїв і Олександра Невського. За віки подрібнішали керівники, усі ховаються за спинами інших, вважаючи простих людей гарматним м'ясом. Не бачу приводу пишатися сьогоднішніми діячами. Можливо, серед них є герої... Тільки я їх не бачу!

Міла, молода матір:

– Хочу сказати два слова про те, що особливо потребує чистоти: про медицину та освіту. Багато хто обурюється тим, що за це потрібно платити. Так, доводиться платити, на жаль. Але хочу нагадати дві речі. По-перше, і за радянських часів лікарям подарунки носили. Звичайно, не в таких обсягах, як зараз. По-друге, зараз за допомогою незалежного тестування можна вступити до вузу і без хабарів. А ось систему шкільної освіти потрібно змінювати. Нехай діти у сьомому класі обирають, які предмети їм потрібні, а не зубрять усі підряд.

Олексій, системний адміністратор:

– Бачите, як красиво – кораблі в порту? А якщо поміркувати... Розвалено ЧМП, згорів музей морського флоту. Можливо, я не правий, але ці події здаються мені не лише символічними, але й закономірними. Хтось «нагрівся» на продажу суден, хтось наклав лапу на землю, де можна готель або ресторан відкрити. І що найгірше – одесити байдуже на усе дивляться. Раніше діти гралися у кораблики, мріяли стати моряками. Тепер молодші захопилися ніндзя-черепашками, а старші гроші заробляють.

Олег Миколайович, економіст:

– Ось так, як ці хлопці відмили сходи, так і криза відмила нашу банківську сферу від сміття. Сміттям я називаю непродуману політику та самі банки, і НБУ. Перші видавали кредити незрозуміло під які застави, у той же час встановлювали високі і не завжди обґрунтовані ставки. А тепер за цими ставочками клієнти платити не можуть! У той же час наш Нацбанк для одних банків "батько", а для інших "вітчим", розумієте, сподіваюся, що я маю на увазі. У результаті страждають люди, які не могли забрати свої внески і не можуть виплатити кредити. Якщо фахівець із банківської справи говорить на лекції студентам, що ще багато років не понесе до банку свої заощадження, про що говорити?

Ірина, домогосподарка:

– Чистота з чистотою різняться. Деякі оцінки подій епохи Великої Вітчизняної війни, які називають "чистими від тяжкої спадщини тоталітарного минулого", ставлять учнів у тупик. Тим більше, якщо в школі їм говорять одне, а вдома інше! Як на мене, болючим моментам історії взагалі не потрібно давати гучних та однозначних оцінок. Державі слід стимулювати інтерес у дітей, зробити так, щоб до восьмого – дев'ятого класу дитина прочитала кілька книжок з того або іншого гострого питання. І нехай сама робить висновок, у спокійних обставинах, а не в умовах постійних політичних скандалів.

Євген БЛІНОВ,«Одеські вісті»

Покласти дарунки до ніг улюбленої

Одесою захоплювалися з колиски. І це почуття вже потім не могли притлумити ні роки, ні відстані. І як же можна було не балувати свою улюблену. І от до її ніг лягали перша ялинка в Росії і перший політ у небо, бібліотека з найрідкіснішими зібраннями книжок і пам'ятник поетові від вдячних городян. От і нині, до її 215-х іменин, пропозиція руки і таланту на двох вернісажах зробили представники далеких одне від одного поколінь, між якими минуло ціле століття. Але містком, перекинутим через час, і який поєднав початки і кінці, стала неминуща любов до міста.

З Одеси з любов'ю, але тієї Одеси, 900-х років позаминулого століття, шле такі животрепетні, навіть зараз, зізнання фотограф-аматор із земської управи. Історія у своїх гроссбухах долі загубила навіть його ім'я і біографію, випадково не давши вицвісти літерам прізвища – Коншин. З триногою і дерев'яним ящиком за плечима він опинявся якось вчасно на перехресті місця, часу, подій – і на скляних пластинках матеріалізовувалися майдан із самозакоханою спорудою опери електричним стовпом, що червоніє поруч від сорому суперництва і недоречності данині прогресу. Пароплав "Тургенєв" з пасажирами верхньої палуби, які розкрили роти від захоплення міською панорамою, що відкрилася їм. Або кінна поліція, яка стримує зівак на відкритті пам'ятника Катерині.

Нинішня виставка "Чарівність старої Одеси" у фойє міськради – вже друга за рахунком. У минулому році дніпропетровський колекціонер, який випадково прикупив 70 негативів знімків, зроблених в Одесі понад 100 років тому, до Дня міста, вперше показав на радість глядачам частину своєї колекції. І ось знову 24 фотографії кличуть нас на променад Приморським бульваром, коли дерева тут були ще не такими великими...

А от якою бачиться Південна Пальміра "племени младому", демонструє виставка у Міській художній галереї, що примостилася наприкінці Сабанєєвого мосту. Тридцять робіт студентів, випускників і викладачів Південноукраїнського педагогічного університету ріднить вдячна назва – "Одеса, яку ми любимо". І треба сказати, що і в акварелі, і в олії, і в пастелі вона зовсім не втратила свого блиску і витонченості, навіть у дрібницях. Але такий вже погляд захоплених шанувальників. Ось стрічка безлюдного пляжу, яка намагається скріпити платинові кучері моря, що куйовдить вітер. А ось вечір у порту, де жирафи-крани прилаштували свої мордочки на рудій подушці сонця. А от і передзим’я старого дворика з олов'яними солдатиками пічних труб, бабусями-лозами, які притулилися у пошуках надійності до вже неміцних стін напівзруйнованого флігеля, і як сфінкс, що пронизує час щілинками смарагдів, вічна дворова чорна кішка на черепиці даху, який здається розпеченим від охристості...

Так, закохавши у себе раз і назавжди, Одеса вміла і уміє на вдячність обдарувати натхненням своїх лицарів, сподвигнути їх на свою честь, на арену талантів на якій немає переможених, а герой один – мистецтво.

Валерій ПОПОВ,«Одеські вісті»

Свято має тривати далі

З 5 по 11 вересня в нашому місті пройде ІV Міжнародний театральний фестиваль «Зустрічі в Одесі»

Одеса – не те місто, чий День народження відзначають всього один день. Одесити – не ті люди, які обійдуться всього одним святковим видовищем, – гала-концертом на Потьомкінських сходах. І це правильно: свято має тривати, видовищ має бути багато. І не сумнівайтеся – вони будуть! Природним продовженням заходів, присвячених Дню народження міста, стане велике свято театрального мистецтва – ІV Міжнародний фестиваль «Зустрічі в Одесі», який стартує на сцені російського театру 5 вересня. На одеситів і гостей міста чекає яскравий тиждень під прапором Мельпомени і прапорами України, Росії та Німеччини: свої кращі вистави покажуть театри цих держав.

Крім того, ці дні пройдуть не тільки під прапорами, але й під портретом – незабутнього україно-російського класика Миколи Васильовича Гоголя. У цьому році фестиваль "Зустрічі в Одесі" присвячений його двохсотлітньому ювілею. І цей факт знайшов безпосереднє відображення у фестивальній афіші: чотири з дев'яти вистав поставлено за гоголівськими творами.

Проте почнеться фестиваль не з Гоголя, а з Чехова: п'ятого вересняОдеський російський драматичний театр подасть одну з найяскравіших і найрезонансніших постановок минулого сезону – виставу "Дядя Ваня". На відкритті буде присутній керівник постановки, один з найвідоміших режисерів пострадянського театрального простору, народний артист Росії Леонід Хейфец.

Потім будуть три гоголівські дні. Сьомого вереснясвою оригінальну версію п'єси "Женитьба"у постановці режисера Володимира Магара покаже Севастопольський російський драматичний театр ім. А. Луначарского. Восьмого вересняОдесу вшанують своєю увагою "Игроки": постановку цієї п'єси Гоголя до нашого міста привозить Орловський державний академічний театр ім. І.С. Тургенєва, режисер вистави – Борис Голубицький. Дев'ятого вересняна одеських театралів чекає особиста зустріч з "Ревизором": нову інтерпретацію найвідомішої гоголівської комедії на суд одеської публіки подасть Ростовський академічний театр драми імені М. Горького. Постановку "Ревизора" у Ростові-на-Дону здійснив народний артист Росії Микола Сорокін.

Потім на один день Микола Гоголь у фестивальній програмі поступиться місцем Олександру Островському: десятого вересняБілгородський академічний драматичний театр ім. М.С. Щепкіна покаже комедію "На бойком месте"у постановці Юрія Йоффе. До речі, білгородці беруть участь у "Зустрічах в Одесі" вже вдруге: на минулорічному фестивалі вони теж показували виставу за Островським – "Лес" і мали великий заслужений успіх. Тому справжні шанувальники театру чекають на їхній виступ з особливим нетерпінням.

Ну, а завершить фестивальну програму одинадцятого вереснявсе той же Микола Васильович Гоголь, точніше, вистава, поставлена за мотивами його повісті "Записки сумасшедшего" російським театром міста Нюрнберг (Німеччина). Вистава називається "Madman"(Божевільний), режисер – Дмитро Вассерблай.

Таким чином, у нинішньому році всі фестивальні вистави для основної сцени є постановками російської класики. Починатися вони будуть о 19.00. До фестивальної програми включено і вистави малих форм за п'єсами сучасних драматургів: їхні покази відбудуться на інших майданчиках. Так, у тюгу сьомого вересня, о 16.00, вистава за п'єсою Олега Юр'єва "Мириам"покаже Київський академічний театр "Колесо". Дев'ятого вересня, о 16.00та 19.00на сцені українського театру буде показано виставу за п'єсою Олександра Марданя "Женщины. Фрагмент"Вологодського державного драматичного театру. Ім'я одеського драматурга Олександра Марданя репрезентовано у фестивальній афіші ще однією постановкою – виставою "Ночь Святого Валентина"Луганського обласного російського драматичного театру, який буде показано у Болгарському культурному центрі десятого вересня, о 16.00.

Все це – видима частина айсберга: сім фестивальних днів будуть насичені і активним внутрішнім життям. У межах фестивалю, за традицією, відбудеться міжнародна науково-практична конференція "Зустрічі в Одесі". Майстер-клас з акторської майстерності для учасників та гостей фестивалю проведуть викладачі з Великої Британії. На фестивалі працюватиме драматургічна лабораторія, відбудуться читання нових п'єс сучасних авторів... Загалом, усього буде багато, і все буде цікаво і корисно.

Провести захід такого розмаху, як театральний фестиваль "Зустрічі в Одесі" за умов економічної кризи – багато важить. Причому як у переносному, так і у буквальному значенні. Як розповів продюсер і співголова оргкомітету фестивалю, директор Одеського російського театру Олександр Копайгора, розв’язати проблему боротьби з кризовою дорожнечею і забезпечити жителям нашого міста повноцінне театральне свято допомогла Одеська обласна рада, яка виділила кошти на проведення фестивалю. Крім того, генеральним спонсором фестивалю виступив Акціонерний банк "Південний" – "розумний банк для розумних клієнтів", який далі розвиває славетні традиції одеського меценатства.

Отже, ІV Міжнародний театральний фестиваль "Зустрічі в Одесі" уже на старті! Поспішайте побачити!

Юрій ВОЛЧАНСЬКИЙ,спеціально для газети «Одеські вісті» фестивальної програми

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті