Минулого літа була свідком радісної і водночас сумної події. Знала, що у моєї знайомої син закінчив університет, тож прийшла привітати, але застала її в сльозах.
– Що сталося? Всі живі, здорові?
– Так, – схлипуючи, промовила жінка.
– Юрій повернувся?
– Угу.
Я замовкла і чекала, коли Людмила заспокоїться і сама повідає причину своїх сліз.
Трохи згодом вона почала ділитися своїми переживаннями:
– Уявляєш, приїхав синок, віддає мені диплом і каже: «Спасибі, мамо, що дали мені освіту, але тепер вона нікому не потрібна. Тож сховайте цей документ подалі, до кращих часів. А я їду з хлопцями будувати дачі».
Далі вже нічого не розпитувала засмучену жінку, бо знала, що хлопець навчався за направленням одного колективного сільськогосподарського підприємства, яке за два роки до закінчення Юрієм вузу збанкрутувало. Натомість утворилося два фермерських господарства та кілька приватних. Їм справді тепер не потрібні інженери. Та й не тільки в цьому селі. Як виявилося, інженерів будь-яких галузей народного господарства сьогодні не потребують ні в Савранському, ні в Ширяївському районах. І як свідчить ринок праці України, ця професія користується найменшим попитом. А якщо точніше сказати – інженери взагалі стали не потрібними. Які ж фахівці сьогодні потрібні селу? З цим запитанням звертаюся до директора центру зайнятості в Ширяївському районі Тетяни Василівни Кіселик.
– Найбільше нині потрібні бухгалтери. Щодо сільськогосподарських професій, зокрема інженерів, то справді їх працевлаштувати досить складно.
Аналогічну думку з цього питання висловив і колега Тетяни Василівни, директор центру зайнятості Савранського району Володимир Якович Цибулько:
– Останні півроку ринок праці взагалі завмер. Найбільший попит мають робітничі професії. Для тих, хто має вищу освіту, ще є надія працевлаштуватися – бухгалтерам та фахівцям фінансового напряму у відділеннях банків. Найменші шанси знайти роботу мають інженери та технологи. До речі, серед тих, хто стоїть на обліку як безробітний, найбільше економістів, є технологи, агрономи, зоотехніки. Всього фахівців із повною вищою освітою на обліку в центрі зайнятості 34 і ще 65 – із базовою вищою. Ті, хто тільки закінчив вуз, звертаються до нас у пошуках роботи, а на обліку не стоять. Серед безробітних спеціалістів є люди, які були постійними жителями сіл, працювали у великих господарствах і під час реформування залишилися без роботи. Є ті, хто жив у містах і теж залишився без роботи і без житла. Тепер повернулися у батьківські хати або купили собі якесь житло, а роботи за фахом і в нас немає. От і стали на облік. Допомогти ми теж їм мало в чому можемо. Минулого місяця, наприклад, ми працевлаштували всього сім безробітних.
– А що Ви думаєте з приводу того, що всюди в державних установах, і не тільки, при оголошенні заміщення на вакантну посаду, обов’язковою умовою є стаж не менше трьох років? Де випускник вузу може його набути за таких умов?
– Якщо йдеться про органи управління, то це дуже правильно, як можна керувати людьми, якщо сам ще й не працював за фахом? На мою думку, в органах управління має працювати спеціаліст, який добре підготовлений, який знає виробництво. Але в нинішніх умовах це не дуже спрацьовує, тому молода людина, яка прийшла із студентської лави, не має де заробити цей стаж. Отож, враховуючи нинішню ситуацію, органам державної служби потрібно вирощувати своїх спеціалістів.
Ще чіткіше висловив цю думку голова Савранської райради Микола Васильович Бадюл:
– Я вважаю, що молодих спеціалістів потрібно брати на роботу. Не варто встановлювати оцих трьох років стажу. Треба брати випускників і навчати, самим формувати з них хороших спеціалістів. По-перше, він одразу буде освоювати специфіку роботи. По-друге, якщо молода людина відчує підтримку колективу, набуде в ньому досвіду, стане хорошим фахівцем, то вона звідси вже нікуди не піде.
Колись було гасло: кадри – вирішують все. І, я вважаю, що воно не застаріло. І тепер потрібно звернути особливу увагу на підготовку кадрів у всіх галузях. Що ж стосується нашого району, то ми вже почали вирішувати кадрові питання. Нині у нас особлива проблема із медиками. Розглядали її на сесії, поставили завдання зробити все можливе в нинішніх умовах, аби забезпечити лікарню необхідними фахівцями. Вже придбали три квартири в Саврані, одну в Концебі та одну в Полянецькому. В одній савранській квартирі поселилось молоде подружжя, обоє педіатри. В другій живе стоматолог.
Але ще не вистачає хірургів, невропатолога, гінеколога. Тож це питання ми не знімаємо з контролю. Хоча не лише житло стоїть на заваді тому, що не приїздять в село молоді спеціалісти. Зокрема, медики. Як на сьогоднішній час, у них занадто низька заробітна плата.
Щодо педагогів, то в нас в одних школах є їх аж забагато. А в інших не вистачає. Тут теж є свої нюанси. Зокрема те, що в сільських школах для багатьох фахівців не вистачає годин. А звідси і заробіток мізерний. Тож молодь і не хоче приїздити.
Подібну думку довелося почути і в Ширяївському районі. Начальник відділу освіти РДА Юлія Шаповалова сказала, що в нинішньому році в школи району прибуло 20 молодих педагогів. 11 з них закінчили вузи, решта ще навчаються заочно.
Директор Ширяївського центру зайнятості Тетяна Кіселик теж сказала, що молодих спеціалістів намагаються одразу ж працевлаштовувати. В цьому році в район за направленням прибуло два випускники університету. Їм одразу ж знайшли роботу.
– Ми нікого із випускників не залишаємо без уваги. Тепер у районі потрібні молоді спеціалісти, які вже мають інший рівень знань і підготовки. Маю на увазі знання комп’ютера, нових форм і методів роботи. Досвід тепер – не головне. Ми переконуємо роботодавців, що з молодого спеціаліста можна, образно кажучи, ліпити все, що потрібно саме цьому підприємству. І більшість з них вже це розуміють. Та є інша проблема. На жаль, коефіцієнт повернення в село молодих спеціалістів дуже малий, – додала Тетяна Василівна.
Поспілкувавшись із жителями сіл, дізналась про те, що серед молодих спеціалістів є такі, які через низьку заробітну плату та відсутність житла просто бідують. Нерідко навіть недоїдають. Трохи легше тим, які повернулись під батьківський дах, то у них хоч є безкоштовне житло.
Після таких розповідей вирішила познайомитись із подружжям педіатрів із Саврані.
Наталія та Сергій Рибаченки працюють у дитячому відділенні Савранської ЦРЛ. Тут вони проходили інтернатуру, тож вирішили приїхати на роботу. В роду обох молодих людей медиків не було. Вони стали лікарями в першому поколінні. Тому дуже вдячні, що їх тут зустріли як рідних. Дали відомчу однокімнатну квартиру. Допомагають зробити ремонт. Сама чула, як головний лікар Костянтин Анатолійович Шабунін сказав: «Ви порахуйте скільки вам потрібно секцій батарей, труб. Все дамо і допоможемо з ремонтом. Зимуватимете в теплі».
З вдячністю Наталія та Сергій говорили про те, що дуже багато корисних порад дають їм завідувачка відділення Світлана Іванівна Шабуніна та районний педіатр Микола Олексійович Мудрий. Досвідчені фахівці передають своїм молодим колегам знання, навики, навіть лікарські секрети. А Наталія Миколаївна та Сергій Олександрович з радістю запозичують досвід своїх старших колег. Поки що вони задоволені і своєю роботою, і побутовими умовами. Можливо, вони ще далекі до ідеальних, але в молодого подружжя вже є з чим порівняти. В одній лікарні (район вони попросили не називати), куди вони поїхали за направленням, їм довелося жити в палаті інфекційного відділення, де не було навіть місця для приготування їжі. Зрозуміло, що в таких умовах навіть вчорашні студенти, які звикли до спартанських умов, довго не витримують.
Дуже хочеться, щоб всі молоді люди, які закінчують вузи, знаходили роботу, мали пристойні умови помешкання, хоча б такі, як педіатри Рибаченки.
Бо дуже боляче, коли дипломований економіст чи педагог стає за прилавок або розмішує розчин на будівництві, як син моєї знайомої Юрко. Дуже хочеться, щоб кожен займався своєю улюбленою справою, бо інакше виникає питання: навіщо закінчувати вуз.
