Всеукраїнському центру болгарської культури виповнилося десять років. Заслуговує на увагу, що в його роботі беруть участь не лише болгари, які живуть в Одесі (їх близько сорока тисяч), але й громадяни інших національностей. У ці ювілейні дні наш кореспондент зустрівся із директором Всеукраїнського центру Дмитром ТЕРЗІ.

– Дмитре Федоровичу, чим пояснити, що в діяльності вашого центру задіяні представники й інших національностей?..

– Справді, двері нашого болгарського дому відкриті для усіх, хто цікавиться традиціями, обрядами, культурою болгар України та історією нашої прабатьківщини. Це з одного боку, а з другого, у новій незалежній Україні тема слов’ян та слов’янської єдності, пильного вивчення її культурного шару дуже актуальна.

Історичні зв’язки з болгарською культурою та інтелігенцією Болгарії кінця XVIII – початку XIX сторіччя розширювалися і тривали в наступних сторіччях, багато робилося за часів Радянського Союзу. Зрозуміло, що сьогодні ми із ще більшими зусиллями намагаємося внести свій внесок у зміцнення та розвиток слов’янської єдності. І що дуже важливо, нас усіх поєднує християнство, ми усі виховані на християнському ученні.

– Наскільки мені відомо, духовне відродження болгар України розпочалося саме з Одеси, зі створення Одеського болгарського міського дружества.

– Звичайно, Одеське дружество зіграло велику роль у створенні подібних національно-культурних товариств у багатьох містах та селах України. Їх сьогодні близько ста. А п’ятнадцять років тому усі дружества об’єдналися у Асоціацію болгар України.

– Ваш центр, на мій погляд, є й базовою методичною громадською організацією у проведенні свят та великої інформаційно-просвітницької роботи.

– Багато в чому у цьому сприяє наша бібліотека, яка носить ім’я Івана Вазова. Ви пам’ятаєте, знаменитий свій роман «у ярмі» письменник створив в Одесі. У бібліотечному фонді понад п’ять тисяч томів книг, які користуються великим попитом у відвідувачів центру. При бібліотеці працює кінолекторій, вечорами демонструються болгарські художні та історичні кінофільми. Ми намагаємося залучати і дітей, і студентів, і дорослих до інтелектуальної роботи у бібліотеці. Наприклад, чотири рази на рік Одеська обласна Спілка болгарської молоді провадить інтелектуальні ігри «Брейн-ринг», відкритий і «Анекдот-клуб». Що цікаво – змагаються тут у вмінні жартувати три покоління болгар, від дітей до дорослих. За анекдотами можна вивчати настрій наших співвітчизників на різних етапах їхнього життя.

– А як вдається залучити до мовної культури дітей?

– Для них створені музичні, хореографічні, вокальні гуртки, а в неділю діти вивчають болгарську мову. Після дворічного навчання юнаки та дівчата навіть одержують сертифікат, який береться до уваги при їхньому вступі до болгарських вузів. Мені приємно повідомити, що сьогодні болгарська мова вивчається у сімдесяти п’яти селах області, факультативно – у трьох школах Одеси.

– Чи не настав час подумати щодо створення в Одесі українсько-болгарської гімназії або ліцею?

– Ця ідея давно в нас народилася. Гадаю, що, незважаючи на кризу, вона актуальна. І нехай ми на якийсь час відклали її втілення, не сумніваюся, такий навчальний заклад згодом з’явиться в Одесі. Євреї за допомогою Ізраїлю навчаються в єврейських школах, вивчають рідну мову. Я за них радий, і звичайно, колись ми вивчимо їхній досвід для відкриття болгарської школи. А поки що діти вивчають свою рідну мову у Всеукраїнському центрі під керівництвом добре підготовлених і в Болгарії, і в нас, в Одеському університеті ім. І.І. Мечникова, викладачів. До речі, з’явилися гарні підручники: частина з них українського випуску, частину нам надсилають із Болгарії. У кожному разі, процес цей просувається досить активно, тому сьогодні ми можемо говорити про покоління людей, які володіють болгарською мовою, котрі усвідомлено перебувають у духовному та культурному національному просторі. Діти вивчають не лише мову, але й беруть участь у роботі ансамблів народної та класичної музики, у багатьох міських заходах.

– А як залучається молодіжна Спілка болгар до роботи Центру?

– Ми їм надаємо методичну допомогу, пишемо для них сценарії, програми вечорів. У цій Спілці бере участь понад 2,5 тисячі юнаків та дівчат – це, переважно, студенти одеських вузів. Немає міського свята, у якому б вони не брали участі. Нас тішить, що молодь не байдужа до традицій болгарської діаспори та до традицій нашої багатонаціональної Одеси. Молодь разом із жінрадою центру репрезентують болгарську культуру і побут (фольклор, кухня, одяг) у етнодворику, який щорічно оформляється до Дня народження Одеси.

– Тобто, усі покоління болгар-одеситів тягнуться до вас, до новоствореної організації Конгрес болгар України, маючи можливість реалізувати свої національно-культурні потреби.

– Наша праця і розрахована саме на охоплення якнайбільшої кількості не лише болгар, але й наших друзів, які репрезентують інші національності. Адже культура, традиції не мають кордонів. Вони покликані не лише просвіщати, але й взаємозбагачуватися. Виставки робіт талановитих наших художників неодноразово експонувалися у центрі культури. Про самобутність художників писали не лише обласні, але й республіканські газети. У картинах відображені життєствердні теми, теми, пов’язані із традиціями болгар та дружбою народів у нашому благодатному краї. Гадаю, що ці ювілейні дні будуть ознаменовані ще однією важливою подією болгарської діаспори. Наша молодь зайнялася створенням болгарського етнографічного музею, експонати для якого діти збирають під час поїздок по селах області, де живуть наші земляки. Взагалі, було б непогано створити в Одесі музей етносів. Ви не уявляєте, як би він прикрасив наше місто, ще раз підкреслюючи багатонаціональний характер Південної Пальміри.

– На рахунку Всеукраїнського болгарського центру, як складової частини Асоціації болгар України, чимало корисних справ. Не сумніваюся, попереду їх буде більше. Успіхів Вам на шляхетній ниві вивчення та відродження болгарської культури. Злагоди та дружби із усіма іншими громадськими болгарськими організаціями, які прагнуть збагатити свій етнос.

– Дякую. Але за усім цим – праця і нашого президента, депутата Одеської обласної ради Антона Кіссе, і численних меценатів, родолюбивих болгар, які щиро допомагають у нашій багатогранній праці.