В ранкових променях осіннього сонця переливалися багряними та жовтими тонами лісосмуги. Крони дерев яскраво виділялися на тлі полів. Одні площі чорніли виораною на зяб ріллею, другі – зеленіли сходами озимини. Між цього барвистого розмаїття не відразу впадала в око світло-сіра смуга грунтівки, що пролягла від тракторної бригади до села. По ній рухалася вервечка колісних тракторів з плугами. Це вирушили на оранку городів сільчанам механізатори ТОВ ім. Кірова. Проминувши перші хати Кам’яного, «залізні коні» роз’їхалися в різних напрямках.
З піднесеним настроєм спрямував свій МТЗ на присадибну ділянку Андрій Коновал. Ось плуг стрімко опустився, заглибивши в землю лемеші, над трактором злетіла хмарка темного диму, і вздовж краю городу, розширюючись, зачорніла борозна.
Звичними рухами механізатор крутив кермо, перемикав важелі, натискав на педалі, а в голові снувалися, збуджені гарним настроєм, думки.
Так, підходить до завершення сезон, а ніби вчора тільки виходили в поле, щоб закрити вологу перед весняною сівбою. Та й ніби зовсім недавно вперше сів за кермо трактора, а промайнуло з того часу вже вісімнадцять літ.
Трактор вкотре дійшов до краю городу, підняв плуг і рушив заднім ходом, аби розпочати наступну борозну. Андрієві було радісно на душі від того, що сезон вже позаду, тож незабаром – у відпустку. А хіба меншу радість відчуваєш, коли після зимового відпочинку знову виводиш трактор в поле? Приємно усвідомлювати, що завдяки твоїм і зусиллям інших механізаторів, спочатку розрівнюється груба рілля, потім рясніє рівними смугами, залишеними слідами сошників, засіяне поле, на якому за кілька тижнів зазеленіють сходи ярини. Потім тішать око чорні міжряддя соняшнику після того, як їх очистили від бур’янів лапи культиватора.
Механізатор незчувся, як доорав до межі. Перевівши «залізного коня» на наступну ділянку, знову поринув у приємні думки. Згадав, як він зі своїм напарником Вільямом Колосюком наприкінці весни готували доручений комбайн до жнив. Ну і, звісно, чи не найприємніші почуття огортають хліборобську душу, коли із шнека комбайна в кузов вантажівки сиплеться золоте зерно – результат багатомісячної нелегкої праці усього трудового колективу господарства.
Віджнивувавши, Андрій знову пересідає в кабіну трактора, щоб з новими надіями закладати підвалини урожаю наступного року. І як приємно усвідомлювати, що твій внесок в загальний коровай не залишається непоміченим. Не раз сумлінну працю Андрія Коновала відзначали нагородами і районного, і обласного рівня. Віднедавна ж його портрет прикрасив районну Дошку пошани.
…Короткий осінній день. Але досвідчений механізатор встиг протягом дня виорати городи кільком односельчанам.
– Все-таки не помилився я колись, обираючи собі професію, – сказав Андрій уже вголос, повертаючись з роботи додому. – Хоч і не легкий це шматок хліба, але завжди знаходиться привід порадіти душею від зробленої роботи за будь-якої пори року.
