«Пісня – моє життя», – такою промовистою фразою яскравіли афіші у райцентрі, сповіщаючи про ювілейний вечір самодіяльного артиста, музиканта, хормейстера, педагога Івана Григоровича Терпана з нагоди його 60-річчя.
І вже в передостанній жовтневий день у святковій залі районного Будинку культури зібралося чимало поціновувачів таланту І.Г. Терпана – рідні, друзі, знайомі, колеги, щоб привітати ювіляра, насолодитися його співом, відпочити душею від щоденних клопотів.
Чесно кажучи, пов’язати цифру 60, яка зі сцени постійно нагадувала про вік ювіляра, з енергійним, струмким чоловіком середнього зросту аж ніяк не вдавалося. Таким він був і колись, такий він і сьогодні. І де б не виступав Іван Григорович – чи з концертною програмою на районній сцені, чи на конкурсах, фестивалях, різноманітних заходах, він ніколи не допускав у своїй роботі халтури, завжди викладався. Не перейматися тим, що відбувається на сцені, у присутності Івана Григоровича, просто неможливо. І це особливо відчувалося в його ювілейний вечір.
Хто зна, як би склалася доля Івана Терпана в далекі 70-ті роки минулого століття, аби не доленосна поїздка до Саваранського району у складі студентської агітбригади. Саме в 1971 р., приїхавши з концертом до Вільшанки, він зустрів тут дівчину Наталку. Її чарівний голос, карі очі та струнка постава глибоко запали юнакові в душу, позбавили сну і спокою. Тож тут, на півночі області, пустив своє коріння, – побудував дім, виростив двох синів – Едуарда та Геннадія, випестував донечку Лізу і нині тішиться втішатися трійко своїми онучатами – Настусею, Сашею і Миколкою. А дружина Наталя – вірна супутниця Івана Григоровича не тільки в сімейному житті, а й на сцені. Впродовж багатьох років саме вона підтримує його, надихає на творчість, вона – його надійний тил.
В Івана Григоровича вся родина талановита. Зростав він у простій, багатодітній, співочій сім’ї. Має чотирьох братів та двох сестер. Вони в день ювілею брата дружно з’їхалися зі своїми сім’ями до Саврані.
Щиро вітали зі сцени Івана сестри Олена, Марія, брат Михайло. Віртуозною грою на ксилофоні потішив усіх присутніх чоловік найменшої сестри Ігор Голфеєв.
Вітали батька сини Геннадій та Едуард. Та найбільшою втіхою для ювіляра був, звичайно ж, виступ онучки Насті, підтримати яку на сцену вийшов і малий трирічний Сашко, чим дуже розвеселив та порадував глядачів. Справа в тім, що Сашко почувався на сцені дуже впевнено, артистично (мабуть, теж буде співаком). Спочатку він забрав у дідуся мікрофон, щоб заспівати разом з Настею, а потім, взявши до рук трубу-альтушку з духового оркестру, все намагався щось зіграти.
І, звичайно ж, яке свято без квітів та подарунків. З ювілеєм Івана Григоровича вітали директор та заступник директора з навчально-виховної роботи Вільшанської ЗОШ І-ІІ ст. Л.В. Бадюл і О.А. Поліщук. Вінком, сплетеним з осінніх квітів, та запальним виступом віншували ювіляра колеги – колектив Вільшанського БК, директором якого свого часу І.Г. Терпан пропрацював 15 років.
Почесну грамоту голови облдержадміністрації М. Сердюка, а також Пам’ятну адресу і цінний подарунок від імені колективу райдержадміністрації ювіляру вручили заступники голови РДА з соціальних та економічних питань М.Л. Стащенко і Л.Д. Благодир та керівник апарату райдержадміністрації І.І. Слободянюк. Микола Леонідович Стащенко зачитав також вітальну телеграму, яка надійшла на адресу Івана Григоровича від голови райдержадміністрації М.М. Базея. А ось підполковник Збройних сил у відставці Є.В. Ткач, вітаючи ювіляра, вручив йому державну нагороду – медаль «Захиснику Вітчизни».
Задушевні вітання зі сцени звучали з уст директора Савранської ЦБС С.А. Стукаленко, колишніх директорів Савранського та Осичківського БК Д.Д. Левашко і Н.П. Пуденкової, колективу Савранського БК на чолі з М. Поліщуком.
Коровай на вишитому рушнику, подарунок, задушевний спів та вірші, підготували Терпану в члени клубу «Затишок».
Привітав Івана Григоровича та вручив йому посвідчення юного ветерана, з яким він вільно зможе пересуватися вулицями Саврані на велосипеді, голова районної ради ветеранів війни і праці П.М. Зброжко.
На сторінках районної газети вже повідомлялося, що І.І. Терпан взявся відродити гурток, де діти мали б змогу навчатися грі на духових інструментах. Приємно було усвідомлювати, що за неповних п’ять місяців учасники духового оркестру вже дечому навчилися і змогли вперше виступити на сцені. А це є свідченням того, що Іван Григорович – людина слова.
На завершення ювілейного вечора усіх присутніх розвеселили виступи ансамблю «Красняночка» та самодіяльного гумориста Миколи Пилиповича Каганюка.
– Хай багато літ і днів ще живе рід Терпанів, – на такій нотці завершив свій виступ Микола Пилипович.
