Яка вона чудова, дивовижна, загадкова та екзотична країна, ім’я котрої Дитинство.
Більшості з нас за своє життя немає можливості побувати у багатьох країнах, не всім доступно звідати красу у різних куточках світу. Єдиним із земних чудес, яке пізнав кожен з нас, є дитинство. Тільки в цій країні ми по-справжньому були мрійниками і фантастами…
Маленький Гришко найчастіше мріяв про великий професійний футбол. Часто снилося хлопчикові, як він біжить зеленим газоном, радіючи від щойно забитого гола. Набігавшись досхочу на сільському вигоні з хлопчаками-однолітками, у сні він знову поринав у свої мрії, виплекані дитячою уявою.
Але батько Григорія, Петро Васильович, будучи людиною від землі, помітив у хлопцеві потяг і до іншого – до землі-годувальниці. Своїм метким оком він фіксував, що син із замилуванням дивиться на кожну рослинку, не по-дорослому помічає зміни у природі, аналізує їх. Прислухавшись до батьківських порад, до голосу власного серця, Григорій твердо вирішив: його місце під сонцем – на землі дідів-прадідів, а не на стадіонах.
Здобувши професію агронома, він ніколи не пожалкував про свій вибір. А футбол любить, як і раніше, радіє успіхам улюбленого «Чорноморця».
Сьогодні Григорій Петрович Царук – директор господарства ім. Кірова. Уже 11 років, як село Кам’яне стало для нього близьким і рідним. Щодня з ранку й до вечора він спілкується з людьми різних професій, розв’язує десятки виробничих проблем і в цьому отримує насолоду. Адже робить улюблену справу. Рідною і небайдужою стала для Григорія Петровича Кам’янська школа. І хоча не навчався він в ній жодного дня, не навчались його діти і не навчаються онуки, та він став для кам’янських школярів турботливим, або ж, як називають його учні, хрещеним батьком і рідним дідусем. Бо піклується про всіх: від найменших школяриків до старшокласників. Цю непідробну любов відчувають діти, вчителі, батьки впродовж уже багатьох років. Чимало добрих і корисних справ на рахунку в Григорія Петровича. Цього року, наприклад, порадувала всіх звістка про нові комплекти парт до чотирьох навчальних кабінетів. І це в той час, коли щодня телевізійні канали волають про економічну кризу. Нелегко сьогодні і господарству: ціни на пальне зростають, а ціна вирощеної продукції – часто буває нижчою собівартості. Втім директор не нарікає на труднощі, і продовжує робити гарні справи для дітей працівників господарства.
Першого вересня шкільні кабінети засяяли від нових меблів, стали ошатними, сучасними. Легко, зручно і приємно сидиться кам’янським школярам за новенькими партами, що аж виблискують і пахнуть свіжою фарбою. Батьки і вчителі, споглядаючи на цю красу, радіють, що не в гірших за міські умовах навчаються їхні діти.
Слова щирої вдячності за ці щедрі дарунки вони адресують Григорію Петровичу Царуку і всьому керівництву ТОВ ім. Кірова, батькам, які допомогли упорядкувати класи і кабінети. А на день вчителя чекав черговий сюрприз від хрещеного батька – новесенький великий глобус!
«Тільки того, хто робить добро, хто вміє проявити співчуття до інших, пам’ятатимуть люди», – ці слова батька Григорію Петровичу закарбувалися в серці. Сказані вони були тоді, коли йому вперше довірили працювати на керівній посаді. І ще жодного разу він не зрадив цьому життєвому креду. Всі його помисли сходяться на одному: хочеш мати хорошого працівника, спеціаліста – допоможи йому ще з дитинства, зі шкільної парти.
Сьогодні у снах директор бачить не стадіон, а безкрає пшеничне поле, що колоситься добірним зерном, сучасні жнивні агрегати, радісні обличчя комбайнерів від усвідомлення того, що вирощено і зібрано гарний урожай…
