Щодалі від сьогоднішнього дня ця подія, то зрозумілішим стає його значення для села Нерушай та людей, які мешкають у ньому. Для духовного розвитку молоді і підростаючого покоління. Відзначивши 10-річний ювілей свого Будинку культури, нерушаївці ще раз довели, що не хлібом єдиним живе людина.
З’явився Будинок культури у цьому селі завдяки капітальним вкладенням коштів у його спорудження БК ім. Шевченка, керував яким Віктор Йосипович Голобородько. І будівельної фірми «Астра». На той час очолював її Віктор Васильович Костенко – нерушаєвець за місцем народження і духом.
За споруджені об’єкти соцкультпобуту держава повертала затрачені кошти тим, хто їх споруджував. Але у 90-ті роки настала криза неплатежів. Країна перетворилася у суцільний бартер. Борги за електроенергію зросли у кілька разів. І на місяці затримувалася виплата зарплати бюджетній сфері. За таких умов зважитися на спорудження Будинку культури було подвигом. Оскільки сподіватися на повернення вкладених коштів було марно. Але саме це питання було винесено на обговорення загальних зборів колгоспників. Відбувалися вони у спортивній залі школи, оскільки колишній Будинок культури незадовго до цього згорів. Ініціативу голови сільгосппідприємства про початок спорудження нового вогнища культури підтримали одностайно. На той час вже розпочався відплив молоді до міста. А свій Будинок культури якоюсь мірою допоміг би його призупинити. Проте останнє слово було за Костенком. І Віктор Васильович сказав: «Якщо не ми, то хто ж його спорудить?».
Через півтора року Нерушайський будинок культури було здано до експлуатації. Сьогодні він – один з найкращих у районі. На його відкриття приїздив сам губернатор області. Адже таких значних соціальних об’єктів з обсягом капітальних вкладень у два з лишком мільйони у ті роки у країні споруджувалися лише одиниці.
Нині з 10-річним ювілеєм Будинку культури нерушайців приїхали привітати заступник голови Татарбунарської райради В.І. Швець, начальник райвідділу культури П.П. Прелєпов, колишній голова колгоспу імені Шевченка і куратор будівництва БК від фірми «Астра» А.А. Мазиров, перші директори Будинку культури і школи, керівники сільгосппідприємств і представники будинків культури сусідніх сіл. А героями дня були, звичайно ж, вони – Віктор Йосипович Голобородько та Віктор Васильович Костенко. Кульмінацією урочистостей стала заява обох Вікторів. З огляду на те, що криза зробила ще більш віддаленою перспективу одержати від держави відшкодування за соцкультпобут, вони вирішили подарувати приміщення Будинку культури селу. Зайве говорити, якою була реакція односільчан на такий жест доброї волі.
Згадуючи час спорудження БК, Віктор Йосипович відзначив, що довіра односільчан та ентузіазм робітників допомогли завершити спорудження цього об’єкту, А Віктор Васильович Костенко сказав:
– Для мене немає дорожчого, ближчого, красивішого села, ніж Нерушай.
За свою майже сорокарічну трудову діяльність В.В. Костенку вдалося спорудити чимало житлових будинків, доріг, створити десятки підприємств і тисячі робочих місць. Але головне багатство – це його троє синів. І він вірить, що вони успадкують його розуміння головних цінностей у житті, його любов до людей. Поділився Віктор Васильович зі спільними з Віктором Йосиповичем планами щодо благоустрою села: відреставрувати церкву і недільну школу, відремонтувати стару загальноосвітню, відкрити у ній музей села, бібліотеку. А також – окультурити парк та відремонтувати дороги. Таким заявам односільчани аплодувати особливо палко. А ювіляру Будинку культури В.В. Костенко подарував музичну апаратуру на суму майже у 25 тисяч гривень.
За 10 минулих років Нерушайський будинок культури справедливо посів провідні позиції у культурній сфері Татарбунарського району. Його дитячий танцювальний колектив «Фантазія» брав участь у республіканських фестивалях. З 60-х років тут працює драматичний гурток. Є багато чудових солістів-вокалістів. Славиться жіночий вокальний ансамбль «Освітянка». Вітаючи колег, перший директор БК Н.Д. Костенко назвала тих, хто стояв біля витоків створення перших творчих програм. Це подружжя Бондаренків Людмила і Віктор, Наталя Садковська, Андрій Глодян, Степан Фостик, Любов Лапа. Згадала і тих, кого вже немає, але хто вніс свою дещицю у розвиток сільської культури, – Анатолія Белінського, Костянтина Меюса, Віктора Доценка.
– Я радію, – сказала вона, – що творчість у Нерушаї не згасає. Навпаки, все більше у Будинку культури дітей і дорослих. Вони приходять сюди, щоб поділитися з глядачем своїм талантом. І хай так буде багато-багато років.
