За дорученням МЗС та Посольства Республіки Білорусі в Україні 19 листопада в історико-краєзнавчому музеї Білгорода-Дністровського відбулося вручення 18 медалей «65 років визволення Республіки Білорусь від німецько-фашистських загарбників» ветеранам Великої Вітчизняної війни, які брали участь у визвольних боях на її території. Таких по Одеській області налічується 500 чоловік.
Цей захід, як і подібні, що раніше відбулися у Приморському, Малиновському, Київському, Суворовському районах міста Одеси з ініціативи обласного національно-культурного об’єднання громадян «Білорусь» і за підтримки районних і міських властей був організований в Білгороді-Дністровському також на найвищому рівні. У залі бойової слави краєзнавчого музею члени товариства «Білорусь» обладнали широку тематичну виставку. На урочистості прибули представники влади і громадськості міста. Кожному ветеранові додатково до медалі вручені особисте вітальне послання Президента Білорусі Олександра Лукашенка і спеціально виготовлені пам’ятні листівки з краєвидом Мінська часів війни. Активістам міста, які підтримують культурні зв’язки з Республікою Білорусь, від Одеської ОДА вручено почесні грамоти. Пролунали пісні років війни, українські і білоруські народні.
– Пам’ять про героїчні дні білоруського народу під час гноблення фашистських загарбників живе у наших серцях, – розповідає Федір Павлович Ковалевич, уродженець Брестської області, голова правління Одеської обласної організації національно-культурного об’єднання громадян Білорусі. – У Великій Вітчизняній війні наш народ зазнав великих втрат серед мирного населення: кожен третій житель Білорусі загинув від рук окупантів, жителі 629 сіл спалені живцем, зруйновані сотні міст і селищ. Ми пам’ятаємо, шануємо і славимо захисників рідної землі.
– Скільки білорусів, які живуть в області, репрезентує ваше об’єднання?
– Тількив Одесі живе близько 4 тисяч білорусів, а в області – понад 16 тисяч. З них у містах, у яких живуть білоруси, Ізмаїлі (до 2500 чоловік), в Іллічівську – (до 1500) і у Білгороді-Дністровському – ( 800).У цьому році ми відзначили 10-ту річницю утворення НКОГ «Білорусь», головною метою якого є зміцнення дружби і співпраці між двома братніми народами – українським та білоруським, створення умов для розвитку рідної мови, відродження традицій і обрядів білорусів, які живуть в Одесі та області. А все почалося у лютому 1999 року з ініціативної групи чисельністю у 10 чоловік. Сьогодні ж тільки наше правління нараховує 15 чоловік. Це інтелігенція середнього та старшого віку, яка репрезентує білоруські області: Брестську, Гомельську, Могильовську та інші. За минуле десятиліття об’єднанням зроблено чимало добрих справ. Це участь у різноманітних форумах і заходах спільно з іншими національними громадами. Зокрема, щорічна спільна участь у проведенні Днів слов’янської писемності разом з представниками болгарського народу. Нашою гордістю є також створення ансамблю «Білоруський мотив», недільної школи у Чабанці з вивчення білоруської мови, укомплектованої підручниками та методпосібниками.
Найактивнішими на сьогодні залишаються Іллічівське та Білгород-Дністровське національно-культурні об’єднання громадян. Ось уже 6 років Білгород-Дністровським НКОГ талановито керує Лілія Анатоліївна Цвєткова. Особливістю роботи товариства є те, що Лілія Анатоліївна приділяє велику увагу духовному відродженню наших земляків, налагодивши зв’язок з православним монастирем с. Борисівки Татарбунарського району, де служить наш земляк і духовний пастор батюшка Нестор.
– Після публікації в «ОВ» статті «Як білоруси з’явилися в Одесі» від Вашого імені висловлена необхідність внести деякі пояснення.
– На мій погляд, у матеріалі допущені не тільки історичні відхилення, але й перекручування. Мені не хотілося б думати, що автор матеріалу Анатоль Шахлієвич допустив це навмисно. Проте нитку суджень, автор, який виступає від імені білорусів, втрачає уже на півдорозі, як і не доводить розповідь до логічного кінця. Багато прогалин щодо чисельності і заслуг нашого народу, вписаних до славетного трудового літопису міста Одеси і чорноморського регіону. Ми не проти, що Шахлієвич посилається на сім’ю кандидатів наук Брилів, але він згадав прізвище одного нашого заслуженого співвітчизника, у той час як є багато інших. Тільки в Одесі живе багато талановитих і творчих представників славетного білоруського народу, ким ми пишаємося цілком справедливо. Це завкафедри фізвиховання педуніверситету ім. Ушинського, доктор наук, професор Іван Лазаревич Гончар, який виховав плеяду спортсменів, відомих в Україні і за її межами. Це завкафедри філософії і українознавства академії зв’язку ім. Попова, доктор наук, професор Олег Петрович Пунченко, праці якого відомі за межами України. Це генетик, почесний академік аграрних академій України, США і Канади Адольф Хомич Стельмах, який веде наукову діяльність в Одеському селекційному інституті. Це соліст Одеського театру музкомедії, заслужений артист України, професор Одеської музакадемії ім. Нежданової В’ячеслав Антонович Ковалевський. Це нині директор об’єднаної системи дитячих бібліотек м. Одеси Галина Яківна Лазарєва, яка 30 років пропрацювала головним редактором Одеської кіностудії. Це історик, публіцист, голова Іллічівського НКОГ, неабияка людина Аркадій Федорович Мартинов та багато інших. Мені хотілося б побажати, щоб читачі вашої газети одержували найбільш точну і достовірну інформацію, яку часом спотворюють автори.
