Пародія
На столі заголосив телефон. «Тільки додому зібрався», - невдоволено пробурчав майор Пронін. Він знехотя взяв слухавку. «Слухаю», - буркнув. У вухо вдарив схвильований жіночий голос.
- Так, я. У чому справа? …Без відступів, - майор був людиною дії. - Так! Вулицю знаю. Отже, з восьмої... Через четвер? Невідомо, що роблять? Саме сьогодні? Чудово. А хто ви?
Але у слухавці щось клацнуло, і вона замовкла. Майор думав недовго. «Кого взяти на операцію? Звичайно ж, молодого співробітника, який подає надії. Його треба випробувати у справжній справі». Майор глянув на годинника. «Ні, ми не дурні, під'їдемо пізніше».
О дев'ятій п'ятнадцять майор і молодий співробітник (чорнобривий, чорноокий, чисто поголений) були на місці. Майор опустив руку в кишеню. «Старий випробуваний друг теж на місці».
- Постараємося брати без шуму, - шепнув майор.
- А якщо вони шумітимуть?
«Молодий ще, хвилюється, - подумав Пронін. - Та й я у його роки був не кращий».
Вони увійшли у двір, схожий на дно циліндра. Старий будинок спав. Лише стрілчастих три вікна світилися недобрим світлом.
«Вони там», заспокоївся майор.
Важкі двері відчинилися легко. Кручені сходи вели у невідомість. Нарешті, потрапили до похмурого коридора. Але майорові вдалося розглянути круглу кімнатку з круглим столиком, оточеним твердими стільцями. Збоку двері, звідки чулися неясні голоси. Раптом двері відчинили. Майор ледве встиг відштовхнути співробітника в темний куток. Вийшов міцний широкоплечий хлопець. Гладко зачесане світле волосся. Дерев'яними кроками підійшов до столу і впав на стілець. Розкинув руки, закинув голову. Виключився.
Пронін кинувся до нього. Намацав пульс. Пульс ледве бився.
«Житиме», - подумав майор.
Двері знову відчинилися. Похитуючись, пливла витончена дівчина з сигаретою у зубах. Вона плавно опустилася на стілець.
«Аналогічний випадок був у Тамбові», - задумливо промовив майор, виймаючи з її гарних губів сигарету. Дбайливо загорнув сигарету у папірець. «Експертиза розбереться».
Майор ледве устиг сховатися. За дівчиною вискочив стрункий брюнет у пенсне. Ніби танцюючи, наблизився до майора, жадібно схопив його руку двома руками, міцно потряс і впав на стілець, витягши довгі ноги. Мляво звисла рука.
«Його сутуважчежніше врятувати», - вирішив Пронін, прослухавши барабанний пульс.
Потім виходили ще й ще. Майор не міг більше чекати. «Кубло наркоманів. Явно!». Він розчинив двері. У світлій залі біля столу стояв, розставивши ноги циркулем, лиховісний суб'єкт у ковбойській куртці і джинсах. «Цього взяти нелегко...».
Секундну думку випередила дія. Підозрілий чоловік навіть не пручався. Обшук нічого не дав, крім аркушів паперу у його руках.
«Він носить англійську трубку /І палить голландський тютюн...», - прочитав Пронін. - Все зрозуміло! Шифр!». «Притримай його, - звернувся Пронін до співробітника, - а я «швидку» викличу».
Коли майор повернувся, він був приголомшений (вперше у житті!). Кімнатка з круглим столом - порожня. Майор кинувся до зали. Зала була переповнена. Хлопець у ковбойській куртці сидів на підвіконні, схвально киваючи. А молодий співробітник, що подає надії... несміливо читав вірші. Власні!
